Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Живу думкою одною про ті світлі часи, коли людина стане володарем своєї долі, свого щастя…

5

182 роки від дня народження Марко Вовчок

Марко Вовчок (справжнє ім’я: Марія Олександрівна Вілінська, 10 (22) грудня 1833 – 28 липня (10 серпня) 1907) — українська письменниця, перекладачка.

На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім’ях родичів. В салоні її тітки К.П.Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О.В.Маркевичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Проживаючи з О.Маркевичем у 1851—1858 у Чернігові, Києві, Немирові (Поділля), Марія досконало вивчила життя, культуру та мову українського народу.4

Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у Немирові, вийшла в Петербурзі під назвою «Народні оповідання» (1857). У Немирові написано більшість її перших оповідань російською мовою (збірка «Рассказы из народного русского быта», 1859), повість «Інститутка», що її письменниця почала 1858 року в Немирові, а завершила наступного року в Петербурзі. Попри те, що до першої збірки «Народних оповідань» увійшло 11 невеликих творів (серед них оповідання «Сестра», «Козачка, „Чумак“, „Одарка“, „Сон“, „Панська воля“, „Викуп“), вона справила велике враження на літературно-громадську думку.3

У перші роки проживання за кордоном закінчено оповідання „Ледащиця“, „Пройдисвіт“, написано оповідання „Два сини“ (1861). Період побуту за кордоном характерний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляла жанри психологічної повісті („Три долі“) й оповідання („Павло Чорнокрил“, „Не до пари“), історичної повісті й оповідання для дітей („Кармелюк“, „Невільничка“, „Маруся“), створила жанр соціально-побутової казки („Дев’ять братів і десята сестриця Галя“). Частина цих творів увійшла до другої збірки „Народних оповідань“ (Петербург, 1862).2

Меморіальна дошка Марко Вовчок на будинку на вулиці Трьохсвятительській в Києві де в 1902 році перебувала письменниця

Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання („Козачка“, „Одарка“, „Горпина“, „Ледащиця“, „Два сини“), баладного оповідання („Чари“, „Максим Гримач“, „Данило Гурч“), соціальної повісті („Інститутка“), психологічного оповідання й повісті („Павло Чорнокрил“, „Три долі“), соціальної казки („Дев’ять братів і десята сестриця Галя“), художнього нарису („Листи з Парижа“).

1Історичні повісті й оповідання для дітей „Кармелюк“, „Невільничка“, „Маруся“ ще за життя Марка Вовчка здобули широку славу. Повість „Маруся“, наприклад, переклали кількома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж.Сталем вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, її відзначено премією Французької академії, міністерство освіти Франції рекомендувало її для шкільних бібліотек.

З творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 1860—1870-х рр. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859, з’являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії й інших європейських країнах.