Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Вимоги до мови вихователя та проведення мовленнєвих занять

всі вірші, оповідання, казки читати на артистичному рівніз відповідною чіткою інтонацією, силою голосу, мімікою, не поспішаючи, емоційно, з душею. Не допускається швидке, монотонне читання, читання підвищеним тоном і силою голосу. Такі твори дітьми не сприймаються або сприймаються перших 1-2 хвилини, і важко запам’ятовуються;

формувати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді (Неправильно ставити стверджувальні чи заперечні запитання: «Зараз зима? Ви любите зиму? Взимку падає сніг? А дощ? Взимку можна гратись у сніжки? А у футбол? Влітку світить сонце?»);

запитання ставити всім дітям (колективний характер запитань), а потім вже по одній дитині викликати для відповіді;

почергово запитувати дітей, викликаючи їх вибірково, а не в тому порядку, в якому вони сидять;

не працювати довго з однією дитиною, тому що інші довго чекають, нудяться і швидко стомлюються;

не викликати кілька разів підряд одну і ту саму дитину;

не відволікати увагу дітей зауваженями дисциплінарного характеру; вести заняття спокійно, впевнено, цікаво, інтригуючи;

давати дітям можливість обдумувати запитання, не відповідати за самих дітей; краще залучити до відповіді іншу дитину;

залучати всіх дітей до контролю за мовою тих, хто відповідає (Чи привабливо він сказав? Чи про все розповів? Чи по порядку розповідав?), до оцінки відповіді (Що тобі подобається?);

для підвищення активності дітей на занятті використовувати творчі завдання, звертання до їх особистого досвіду;

розсаджувати дітей на занятті так, щоб вони добре бачили вихователя, наочний матеріал; не варто садовити дітей за столи без потреби у них; вихователь має знаходитися на рівні очей дітей;

час від часу змінювати види діяльності дітей, чергувати словесні завдання з практичними, фронтальні форми роботи (загальні завдання) з індивідуальними на картках та роботою парами, підгрупами дітей; не скупитися на похвалу, інші заохочувальні прийоми, які стимулюють мовну активність дітей, додають їм упевненості в своїх силах, поглиблюють контакт між вихователем і дітьми;

не слід під час заняття допускати довгих пауз, які ведуть до розсіювання уваги дітей; вести заняття у жвавому темпі;

при перших ознаках стомлюваності заняття слід закінчувати (А.Богуш), і це перша ознака того, що воно побудоване не цікаво, є малоефективним; незалежно від форми проведення занять, їх тривалість повинна відповідати часу, визначеному у режимі дня для кожної вікової групи. Тематичні заняття можна прирівняти до святкових ранків;

для мовленнєвих занять діти діляться на 2 підгрупи (якщо в групі більше 15-20 дітей) з однаковим рівнем розвитку. Якщо ж об’єднувати їх з різним рінем розвитку, то відповідають в основному діти з вищим рівнем мовного розвитку, або ж вихователь, пристосовуючись до молодшої групи, дає спрощені завдання, а це неправильно.