"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Україна святкувала

6 січня Святвечір

Звичайні й буденні предмети в цей вечір набували чарівної сили. Господар урочисто вносив до хати сніп, як правило житній, і ставив його на покуті — на врожай і достаток. Цей сніп називався колядою або ще «дідухом», «дідочком». Стояв він на покуті біля ікони до Нового року.

Головною обрядовою стравою у Святвечір була кутя. Як удасться кутя — буде крута ще й із «верхом»

  • то буде врожай, а в оселі — щастя. Поклавши в ру­кавицю гроші (щоб водилися), несе кутю на покуть господиня, а діти під час цієї церемонії завзято мека­ють, мукають, іржуть, квокчуть, крякають, щоб уся ця живність давала потомство. Перша ложка куті була для бджіл — кидали її до стелі, щоб рої велися. Друга
  • для самого морозу, щоб його задобрити, аби він не чинив збитків, не морозив посівів і городини.

На святковому столі повинно бути 12 страв, і усі пісні: риба, борщ, вареники, гречаники й пироги з ка­пустою, грибами, квасолею, горохом, сливами, яблу­ками тощо.

Зійшла вечірня зоря — можна сідати вечеряти. Спо­чатку всі їли кутю. Повечерявши, господар брав зі сто­лу потроху кожної із страв і ніс до хліва худобі, щоб не скаржилася. Бо за повір’ям у ніч під Різдво дарує їй Бог мову за те, що колись у давнину спав у яслах ма­ленький Христос. Кутю давали курям, щоб гарно нес­лися. Діти несли її на гостинець хрещеним батькам. Для предків, що в ці свята прийдуть у гості з того світу до живих, кутю залишали на столі на ніч.

7 січня Різдво Христове

Цієї ночі, як ніколи, гуляє зла сила. Це проти неї кла­ли на чотири сторони столу зубці часнику.

Повечерявши, родина колядувала. Діти брали зірку і йшли колядувати по сусідах і родичах.

Різдво Христове — дуже велике свято. В церквах правляться святкові богослужіння, родина до ро­дини йдуть у гості з колядою та віншуванням.

Слово «різдво» означає народження. Ця дивовиж­на подія сталася 2000 років тому у маленькому місті Віфлеємі. У цьому містечку народився Ісус — не про­стий хлопчик, а Син Божий. Від Святого Вечора аж до Стрітення (15лютого) люди прославляють народ­ження Сина Божого словами: «Христос рождається!» — з обов’язковою відповіддю: «Славімо Його!».

У день Різдва діти і дорослі ходили із зіркою, вер­тепом і колядували. У цей день ніхто не згадував і не розповідав сумних історій, бо Різдво об’єд­нує усіх злагодою і любов’ю. Зірка — обов’язковий атрибут колядування. Адже про народження Ісусика всьому світу сповістила віфлеємська зірка, яка засяяла на небі.

Колядники ходили від хати до хати, виконуючи спеціальні пісні — колядки. У колядках розповіда­лося про народження Ісуса, також оспівувалися господарі та їхні діти. їм бажали щастя і здоров’я, достатку в господарстві, доброго врожаю. Вважа­лося, що висловлені у свята побажання обов’язко­во збудуться. Господарі повинні були обдарувати колядників харчами або грошима.

НОВА РАДІСТЬ СТАЛА

Нова радість стала, яка не бувала,

Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла. Де Христос родився, з Діви  воплотився,

Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють Ой Ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,

Даруй літа щасливії сего дому господарю.

Сего дому господарю і сій господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

ЩО ТАКЕ ВЕРТЕП?

Є два види вертепного дійства: живий вер­теп — народне театралізоване дійство, де пе­реодягнені колядники виконують певні ролі, і ляльковий театр — вертеп, в якому ролі грають ляльки.

Існує кілька пояснень слова «вертеп». Дехто вважає, що воно означає печеру, в якій наро­дився Ісус Христос, а інші — що воно походить від слів «вертітися», «обертатися»: крутиться зоря колядників, ляльки у вертепі.

13 січня  — Щедрий Вечір

13 січня за християнським календарем — свято преподобної Мелані і (Меланки), або, яку народі кажуть, — старий Новий рік чи Щедрий вечір! Цього «святого вечора» щедрувальники обходять оселі і звеселяють людей. За традицією на Щедрий вечір господар прибирає домівку, а господиня готує вече­рю. У цей вечір на столі має бути 12 страв, серед них — обов’язкова друга — щедра кутя (перша була бага­та). Крім того, цього вечора пекли млинці, пироги та вареники, щоб ними пригостити щедрувальників. Цього вечора «водили Козу». Це давній обряд-гра з масками. Він мав свій постійний сценарій, пісні. Голов­ним моментом обряду був танець Кози, її «вмирання» і «воскресіння», що символізували прихід Нового року. Крім головної Кози, у виставі брали участь інші персо­нажі: Дід, Баба, Лікар, Кіт, Чорт, Циган та інші.

У багатьох місцевостях у цей вечір молодь ходила «маланкувати». Один із парубків перебирався на Меланку. У групі переряджених були «князь», «княгиня», «дід», «баба», «коза», «циган» та інші персонажі. Під вікнами щедрувальники вітали господарів з Новим роком, бажали їм усіляких гараздів. Якщо їх пускали до хати, гості розігрували жартівливі сценки. За ці ві­тання щедрувальників щедро обдаровували.

14 січня день пам’яті Василя Великого

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — треба посівати. Із самого ранку хлопці брали торбинку із зерном (житом, пшеницею, вівсом) і починали засівати. Спочатку посівали в рід­ній оселі, а вже потім йшли до чужих людей. У перший день Нового року хлопці ходили від хати до хати, ба­жаючи господарям щастя, здоров’я, щедрого вро­жаю. Широке розповсюдження мали побажання, які не співали, а промовляли.

Сію, вію, посіваю,

З Новим роком поздоровляю!

На щастя, на здоров’я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, ніж торік,

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі підстелю на велику куделю.

Будьте здорові, з Новим роком та з Василем! Дай, Боже!

Люди дякували посівальникам і обдаровували їх грішми і солодощами. Засівальники були бажаними гістьми, їх запрошували сісти до столу, щоб «добре все сідало» або щоб «свати сідали» (так казали там, де були незаміжні дівчата).

Дівчата посівати не ходили.

18 січня Голодна кутя

Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей день необхідно дотримуватися суворого посту. На цю вечерю готують кутю та узвар, варять варени­ки, голубці та інші страви. Риби в цей день не їдять також.

Удень господар із синами брався наводити лад у господарстві. Після вечірнього освячення води гос­подарі наливали в посудину з простою водою воду освячену й окроплювали свій дім. Годилося не лише окроплювати водою страви, речі і приміщення, але й малювати на них хрестики крейдою (адже хрест захи­щає від усього поганого). Після освячення дому кро­пили свяченою водою інші споруди у дворі, а хрестики ставили на всіх дверях і воротах.

19 січня Водохреща

Це третє найбільше свято зимового кола. З ним пов’язують хрещення на річці Йордані Христа. У цей день Ісус хрестився у воді, а Святий Дух сходив на нього і голос Бога промовляв до Ісуса. Тому це свято інколи називають Богоявленням.

Там, на річці на Йордані,

Там Господь Христос хрестився,

З рук Хрестителя Івана У святій водичці вмився.

Свято Водохреща відбувалося на річці або біля кри­ниці. Напередодні чоловіки вирубували на льоду ве­ликий хрест. Тут відбувалася Божа служба. Головним моментом свята було занурення священиком хреста у воду. З цього часу вода вважалася освяченою. Люди купалися в річках, щоб цілий рік бути здоровими. Освяченою водою напували хворих. По обіді молодь гуляла, каталася на конях, проводила кулачні бої… Святом Водохреща закінчується цикл Різдвяних свят.