Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Світова книга прав дитини

Першим документом, в якому були офіційно зафіксовані права дітей, була Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

Пізніше, 20 листопада 1989 року, на 44-й сесії Генеральної асамблеї ООН була схвалена Конвенція про права дитини (конвенція – це угода, міжнародний договір з певних питань).

Цей документ набув чинності для України з 27 вересня 1991 року.

Конвенція ООН про права дитини – міжнародний правовий документ, прийнятий у 1989р., що складається із 54 статей, в яких зазначені основні права дитини.

Країни, які погоджуються з цим документом і визнають його, зобов’язані дотримуватися всіх норм стосовно захисту прав дитини.

Всі діти є рівними у своїх правах (стаття 2)

На нашій планеті зараз живе більше 6 мільярдів людей. Це європейці, азіати, африканці, латиноамериканці, індіанці Америки та багато інших народів. Всі ми відрізняємось один від одного. Одні з нас – смагляві, а інші – біляві. Розмовляємо ми, до того ж, різними мовами. Відмінностей безліч, але всі ми – люди. Маємо свої традиції, звичаї та пишаємось власною історією. І, не зважаючи на те, що ми різні, у нас є багато спільного, бо всі ми – люди!

Дитиною вважається людина віком до 18 років (стаття 1)

Згідно Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Усі діти мають право на любов та піклування (принцип 6 Декларації прав дитини та стаття 3 Конвенції ООН про права дитини)

Дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження, і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. (стаття 3)

Кожна дитина має невід’ємне право на життя (стаття 6)

Життя кожної дитини є найціннішим не тільки для батьків. Кожна країна має забезпечувати гідне життя та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.

Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Всі діти мають право на повноцінне харчування, на відпочинок, на розвиток талантів та на об’єднання (статті 31, 29 та 15)

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку; батьки несуть відповідальність за забезпечення необхідного рівня життя дитини. Держава ж створює для цього відповідні умови.

Діти мають право на відпочинок, дозвілля, участь у культурному та творчому житті.

Всі діти мають право на освіту, на висловлювання власної думки та на отримання інформації (статті 13 та 17)

Правильно, дитина має право на освіту, і обов’язок держави – забезпечити доступну для кожної дитини безкоштовну обов’язкову початкову освіту та заохотити її до отримання середньої освіти.

Всі діти мають право на медичну допомогу та особлива турбота приділяється дітям з фізичними та іншими вадами (статті 24 та 23)

Діти мають право на медичну допомогу за найвищими стандартам, які реально може забезпечити держава. Жодна дитина не може бути позбавлена доступу до ефективної охорони здоров’я.

Дитина-інвалід має право на особливе піклування та умови життя, які забезпечують її гідність та участь у житті суспільства.

Дитина потребує захисту від викрадання та продажу, що діти не повинні ставати жертвами насильства, діти не повинні залучатися до примусової праці, а також до бойових дій.

Обов’язки держави полягають у тому, щоб докладати всіх зусиль для попередження викрадення дітей, торгівлі дітьми та їх контрабанди. Діти – не товар, яким можна торгувати.

Держава захищає дітей від брутального поводження з боку батьків та інших осіб, жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню, незаконному арешту або позбавленню волі.

Дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може нести загрозу її здоров’ю. Держава встановлює мінімальний вік для прийому на роботу і визначає вимоги до умов праці неповнолітніх.

Держава повинна вживати всіх можливих заходів, щоб діти не брали участь у військових діях. Жодна дитина віком до 15 років не повинна призиватися на службу до збройних сил. Держава повинна піклуватися про дітей, які постраждали від збройних конфліктів.

Усі діти мають право на міжнародну допомогу (стаття 22)

Діти, які з вини дорослих, підлітків чи через стихійне лихо (землетрус, повінь, радіоактивне ураження) стали біженцями, мають право на отримання міжнародної гуманітарної допомоги, котру надають міжнародні, урядові організації, а також прості люди, яким не байдужа доля дітей, постраждалих від стихійного лиха чи воєн.

Десять принципів з книги “Хор дітей” (1987 рік)

  • Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і у що б ми не вірили, поводьтесь з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.
  • Захищайте нас, щоб ми мали змогу рости гідно і вільно.
  • Нехай у нас буде ім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.
  • Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Забезпечуйте нас їжею, місцем для ігор. Якщо захворіємо, то нам необхідний догляд.
  • Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтесь про нас і враховуйте наші потреби.
  • Дайте нам змогу жити в сім’ї. Якщо сім’я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.
  • Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожити життя. Але дайте нам можливість пізнавати навчання у грі.
  • Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто з нами погано поводиться.
  • Хай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете. Майбутнє світу залежить від нас.
  • Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли виростемо, ми також пропагуватимемо мир і розуміння між народами.