Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Ласкаво просимо, дорогі діти та їх батьки!
Колектив Уманського навчально-виховного комплексу № 24 вітає Вас.
На нашому сайті Ви зможете дізнатися про нашу установу, бути в курсі всіх подій, які відбуваються в наших стінах, познайомитись з тими, хто виховуває Ваших дітей.
Ми будемо щиро раді, якщо Вам у нас сподобалось
З повагою, Колектив НВК № 24.

Страхи дитини в ранньому віці

Страхи дитини в ранньому віці

Страх маленької дитини посідає перше місце серед негативних емоцій у ранньому віці. Він є почуттям іраціональним, тому дорослому не завжди вдається пояснити виникнення у дитини страху, а отже, допомогти їй від нього звільнитися.

У віці від року до трьох виникають так звані безглузді страхи: малюк боїться ковдри, шуму дощу, води у трубах, свого відображення у дзеркалі, персонажів казок тощо. Такі страхи характерні не для всіх дітей. Проте дорослі мають знати: вони властиві дитині раннього віку, природні і швидкоплинні.

Важливо розрізняти різні страхи малюка — емоційний (природний) і невротичний. Емоційний страх, з одного боку, є негативним емоційним переживанням зростаючої особистості, з іншого — міцним джерелом емоційного і творчого розвитку дитини. Невротичний страх — результат накопичення всередині переживань, які малюк стримує, намагаючись не показати його іншим. Неусвідомлена тривога стає базою для неврозу, тривожність перетворюється на рису характеру дитини.

Існують дві форми страху:

  • страх — ризик: дитина хоче і водночас боїться виконати якусь дію (вона боїться самої дії, а не ймовірності її неуспішного виконання);
  • страх пов’язаний з допитливістю, бажанням пізнати нове, невідоме, боязнь його.

Якщо для малюка характерна перша форма страху, дорослим слід надати йому можливість самому або з допомогою близької людини подолати свій страх. Вправляння, ігрові ситуації, підбадьорення, висловлення довіри можливостям дитини — доцільні виховні засоби. Друга форма є свого роду збуджуючим страхом, який стимулює активність і водночас виступає захисною реакцією малюка. В ранньому віці знайомитися з новим дитині краще разом з дорослим або під його контролем.

Найчастіше малюки бояться темряви, тварин, що кусаються, великої кількості води, висоти, замкненого простору. Дівчатка більше бояться простору, порожнини, темряви, і їм притаманний «пасивний страх». Важливо зазначити, що саме дівчатка можуть швидко впоратися зі своїми страхами. Страхи хлопчиків мають активний, дослідницький характер.

Коли нервово і соматично ослаблену дитину віддають в ясла, часто порушується її емоційний контакт з матір’ю. Більш виражений неспокій при перебуванні дитини в приміщенні ДНЗ і у єдиних і надмірно опікуваних дітей, матері яких самі раніше відчували страх самотності. Неспокій дитини ще більше посилюється, якщо в сім’ї конфліктні відносини, і сама мати знаходиться в стані тривалого емоційного стресу.

З приводу цього наведемо приклад: хлопчик Миколка 2 роки і 5 місяців, відвідував дитсадок. Він нудьгував без матері, мовчки сидів в кутку, відмовлявся від їжі і не міг заснути. Вдома, навпаки, ставав збудливим, капризним, нетерплячим, занадто образливим і боязливим, тобто вимагав до себе підвищеної уваги.

Хлопчик Саша у 2 роки став боятися темряви і казкових персонажів, не відпускав матір від себе, плакав і вимагав її постійної присутності. У результаті нестерпного емоційного перенапруження погіршилась мова і з’явилося заїкання.

Усвідомлюючи своє «я», відокремлюючи себе від тих, хто оточує, дитина 2 років вже не так односторонньо зосереджена на матері. Малюк все більше потребує спілкування з іншими членами сім’ї. От чому діти цього віку стають помітно товариськими і легше вступають в контакт з незнайомими людьми, проте в сім’ї домовитися стає все важче. Недаремно, що вік 2-4 років називають віком упертості.

Слід зазначити, що ті батьки, які нещадно конфліктують з дитиною, весь час обмежують її самостійність або оберігають від будь-яких, навіть «безпечних небезпек», ризикують перешкодити розвитку активності на ранніх етапах, що надалі сприяє появі страхів.
Перенесений і не усвідомлений дитиною вдень жах або страждання перетворюють ніч на боротьбу з уявними чудовиськами, придуманими фактично батьками. Якщо дитина прокидається вночі від страху і її вдається заспокоїти, заколисати, то травмуючий вплив кошмарних сновидінь виражений менше.

Відмітимо, що вже з другого півріччя 3 року життя деякі емоційно чутливі і неспокійні діти потребують того, щоб їх іноді перед сном заколисували, ніжно співали пісні, лагідно гладили і обіймали. У цьому і полягає вміння матері створювати малюкові емоційний комфорт і безпеку, коли він потребує цього більше, ніж будь-коли.

Щоб вночі дитина спала спокійно, без страшних сновидінь, малюк повинен знати, що йому ніщо не загрожує, що його люблять і завжди захистять. День його повинен бути наповнений рухами, іграми, радістю, сміхом, новими, але не надмірними враженнями. У такому разі і сон буде легкий і спокійний.

Не треба укладати малюка дуже рано або надто пізно. Інакше у нього порушиться природний біоритм сну. Час засинання повинен бути завжди один і той же, але тривалість самого сну міняється з віком в сторону скорочення.

Проблеми дитячих страхів не існує у тих батьків, які упевнено поводяться по відношенню до дітей, враховують особливості їх темпераменту, схильності, що зароджуються, і інтереси, зважають на їх «Я»

Рекомендації батькам, педагогам

  •  З’ясуйте причину страху та особливості боязкої поведінки (форми прояву).
  •  Поступово привчайте малюка до того, що його лякає (якщо собака — поспостерігайте за ним здалеку, погодуйте разом, не наполягайте, щоб дитина його гладила).
  •  Програвайте ситуації, які лякають дитину, нехай вона візьме на себе роль персонажа, якого боїться, в театральному дiйствi або гpi. Дорослий при цьому бере собі роль дитини i підказує їй доцiльнi моделі поведінки в різних ситуаціях.
  •  Намалюйте разом з дитиною те, що її лякає, запропонуйте малюнок страху комусь подарувати або викинути його. Придумайте, як перемогти чудовисько. Разом з малюком подумайте, можливо, собака, який злякав дитину, був голодний, самотній, хворий. Пожалійте його, знайдіть способи як допомогти тварині.
  •  Читайте книжки, показуйте мультфільми, які пропонують моделі сміливої поведінки в аналогічних ситуаціях. Якщо готового прикладу немає, придумайте його caмi.
  •  Не виявляйте своєї невпевненості в екстремальній ситуації: такий стан легко передається малюкові.

Отже, страхів в перші роки можна позбутися, якщо мама поряд з дитиною, якщо в сім’ї домінує батько, якщо батьки не ведуть боротьбу з упертістю, самі батьки упевнені в собі і здатні допомогти дітям в подоланні уявних і реальних небезпек.

Календар
Ноябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930