Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Психологічні особливості адаптаційного періоду першокласників — Веровенко Олена Вікторівна

pervoklassnikЗміст анотації

Вступ до школи вимагає від дитини зміни соціального статусу, стереотипів поведінки, взаємин з оточенням і оточуючими, необхідність засвоєння нових вимог та правил життя. Адаптаційний період першокласників  у кожної дитини має свої особливості і за нормального  його перебігу   протягом цього часу формується відповідне емоційне самопочуття, стабілізуються психічні процеси, засвоюються основні норми поведінки, навчання та перебування у колективі.

Новий державний стандарт початкової освіти потребує від сучасного вчителя та учнів максимального напруження розумових і життєвих сил для вирішення навчальних завдань та практичної діяльності. Не адаптовані діти  мають  підвищений рівень тривожності, негативний емоційний стан,  що    впливає на якість навчання, стан поведінки, самоствердження дитини у колективі. Такі діти потребують  допомоги вчителя та практичного психолога.

У своїй роботі Веровенко О.В. піднімає питання діагностики рівня адаптації дітей,  систематизації  форм та методів профілактики та корекції  випадків дезадаптації  першокласників.

Методична розробка покликана надати допомогу в адаптаційний період практичним психологам, вчителям та батькам забезпеченню  особистісно – орієнтованого підходу до кожної дитини, створенню у класі середовища психологічного комфорту.



Вступ

Вступ дитини до школи означає зміну її соціальної позиції. Це спричиняє руйнацію старих стереотипів поведінки і взає­мин з оточенням, необхідність засвоєння нових вимог, які до неї висувають учителі та батьки. Усі діти проходять період адаптації до школи, навіть ті, що мають гарну попередню підготовку. Цей період, на думку різних авторів, продов­жується в середньому від 10—18 днів до 1—3 місяців і супро­воджується ростом внутрішньої напруженості дитини, підви­щенням рівня тривожності та зниженням самооцінювання. За нормального перебігу шкільної адаптації емоційне само­почуття й самооцінювання стабілізуються, якщо ж процес адаптації дитини в 1 класі утруднений, можлива деформація особистісного розвитку.

Свідченням адаптації служить, з одного боку, продук­тивність у відповідній (у даному випадку — навчальній) діяль­ності, з іншого боку — внутрішній стан індивіда, його емо­ційне самопочуття, наявність або відсутність внутрішньої на­пруженості. Більшість дітей адаптуються до школи досить швидко, із задоволенням відвідують заняття, виконують зав­дання, підкоряються шкільним вимогам. У деяких дітей про­цес адаптації сильно затягується. Іноді на першому році на­вчання повноцінної адаптації до школи так і не відбувається, але це не завжди супроводжується явними утруднення­ми в опануванні шкільної програми, а може проходити й на фоні гарної успішності. Найпоширеніша форма прояву шкільного неблагополуччя — тривожність. Вона виражаєть­ся у хвилюванні, підвищеному занепокоєнні в навчальних ситуаціях у класі, очікуванні поганого ставлення до себе, негативного оцінювання з боку педагога й однолітків. У ди­тини виникає відчуття неадекватності, неповноцінності, невпевненості в правильності власної поведінки. У важчих випадках можливе виникнення шкільного неврозу, психо­генної шкільної дезадаптації.

Завантажити повний текст роботи