Програма «Дитина» для батьків.
СТАРША ГРУПА «ФАНТАЗЕРИ-МРІЙНИКИ» (ШОСТИЙ РІК ЖИТТЯ)
Вікові особливості психічною розвитку дітей
Старшу групу дошкільного навчального закладу відвідують діти шостого і сьомого років життя. Дітей сьомого року життя, як правило, менше. Але вони, як більш вправні у різних видах діяльності, часто стають лідерами в групі, Вихователі мають враховувати це і висувати до старших дітей більш високі вимоги щодо дотримання правил поведінки і спілкування.
В освітньому процесі вихователь орієнтується на вікові особливості дітей і може широко застосовувати метод взаємонавчання, коли старші діти навчають молодших: показують їм спосіб дії, допомагають виконати завдання. Для дітей сьомого року життя на заняттях передбачають більш складні завдання.
У цьому віці у поведінці дітей відбуваються якісні змін формується можливість саморегуляції, тобто діти починають висувати до себе ті вимоги, які раніше до них висували дорослі, вчаться робити позитивний моральний вибір. Дорослі мають у всіх видах діяльності дитини підтримувати її віру в себе, в доброзичливе ставлення до неї оточуючих, забезпечувати ситуації успіху, стимулювати спілкування з дітьми та дорослими, моральних вчинків. Надзвичайно важливою для дитини є позитивна оцінка дій дорослими.
ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК
Збереження та зміцнення здоров’я дітей
Загартовування
Дитина — родина. Спонукайте дитину до самостійного виконання найпростіших загартовувальних процедур та власним прикладом сприяйте формуванню у неї позитивних звичок. Оберіть один з доступних видів загартування: обливання ніг прохолодною водою, обтирання вологою рукавичкою чи плавання в басейні, але виконуйте його регулярно. Подбайте про те, щоб «загартовувальна» рукавичка була яскравою і привабливою, приємною на дотик.
Фізкультурно-оздоровча робота
Дитина — родина. Щоденно виконуйте з дітьми комплекс ранкової гімнастики. Залучайте їх до щоденного виконання вправ для запобігання порушення постави та профілактики плоскостопості після денного сну. Поєднуйте гімнастику після сну з найпростішими загартовувальними процедурами. Придбайте маленькі килимки для себе і дитини, на яких ви робитимете ранкову гімнастику. Разом з дитиною оберіть музику, під яку зручно виконувати вправи.
Під час прогулянок на повітрі пропонуйте дитині пробувати свої сили на турніку: вчіть висіти, підтягуватися; пропонуйте їй ходьбу в рінновазі по бровці тротуару, похилому дереву, проведеній лінії тощо.
Вчіть балансувати, розставляючи руки в сторони. Змагайтесь у стрибках на двох ногах з просуванням вперед, у метанні на дальність та влучність. Кожна прогулянка має містити елементи фізкультурних вправ та розваг.
Здоров’язбережувальна діяльність
Дитина — родина. Власним прикладом розвивайте інтерес дитини до оздоровлення організму і формуйте установку на ведення здорового способу життя. Формуйте у дитини відповідальність за своє здоров’я та безпеку життя. Підтримуйте та схвалюйте вияв дитиною вольових зусиль, старанності, відповідальності.
Виховання культурно-гігієнічних навичок
Дитина — родина. Власним прикладом виховуйте у дитини охайність та формуйте навички самообслуговування. Нагадуйте, що необхідно слідкувати за чистотою та охайністю зовнішнього вигляду. Розмістіть у зручному для дитини місці красиві і зручні засоби догляду за тілом, волоссям, одягом, взуттям. У передпокої чи дитячій кімнаті розмістіть дзеркало на рівні зросту дитини, щоб вона могла чепуритися перед ним. Залучайте її до чищення одягу і взуття, сервірування сто- прибирання і миття посуду. Придбайте (пошийте) для дитини спеціальний фартушок чи халат, у якому їй зручно буде виконувати трудові доручення.
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
Вправи з основних рухів
Ходьба
Дитина — родина. Щоденно використовуйте можливі вдосконалювати навички дитини у ходьбі. Влітку дозволяйте ходити по воді (теплим літнім калюжам, мілкій воді у водоймі), восени — лісовими стежками і доріжками парку, взимку — по глибокому снігові, навесні — по вузеньких кромках льоду, що утворюються при таненні снігу на асфальті. Розвивайте стопу дитини: пропонуйте їй ходьбу на носках, перекатом з п’ятки на носок. Пофантазуйте з дітьми, імітуйте ходу живих істот, казкових героїв, людей різного віку. Під час ходьби пропонуйте дітям виконувати різні рухи: пролізти в отвір, залізти пеньок, перестрибнути через струмок тощо. Звертайте увагу дитини на темп, яким ви ходите з нею: повільно, квапливо, швидко. Щоб зацікавити її, рахуйте і вимірюйте, порівнюйте кроки (скільки татових/маминих, дитячих кроків від ґанку до хвіртки, від хвіртки до дерева тощо). Спостерігайте з дітьми за гарною ходою людей та їхньою поставою.
Біг
Дитина — родина. Використовуйте нагоду побігати з дітьми на природі. Зацікавте їх завданням: добігти до предметного чи природного орієнтира, далі зупинитися, присісти, підстрибнути, оббігти дерево чи кущ, доторкнутися до нього, повернутися. Продумуйте інші різноманітні і цікаві забави з бігом. Бігайте разом із дітьми в різному темпі, уповільнюючи та прискорюючи біг. Для кращого усвідомлення швидкості руху дітьми спостерігайте за автобусом: від зупинки він вирушає повільно, потім набирає швидкість, а біля наступної зупинки знову уповільнює рух. Дбайте про легкість та ритмічність бігу дітей, завчайте їх до оздоровчого бігу у повільному темпі (рекомендована відстань – 300 м).
Стрибки
Дитина — родина. Спонукайте дітей до різних фізкультурних забав на природі: «Хто перестрибне через траву, через доріжку?» «Хто більше зірве стрічок з дерева?». З метою розвитку кращої координації рухів доречно запропонувати дитині виконати разом із вам підстрибування на двох ногах (ноги разом, ноги в сторони), стрибок з ноги на ногу та на одній нозі на місці, потім просуваючись вперед. Для впевненості дитини спочатку тримайте її за руку. Пропонуйте стрибки через скакалку на двох ногах або перемінним кроком.
Кочення, кидання, ловіння, метання
Дитина — родина. Якщо у дитини вдома є ще братик чи сестричка, то спонукайте їх до спільних дій з м’ячем. Це сприятиме задоволенню потреби дітей у спілкуванні, а також розвитку певних фізичних якостей та вдосконаленню рухових навичок. Створюйте певні умови для ігор дітей з м’ячами, зацікавлюйте їх різними способами метання, кидання, продумуючи цікаві ігрові ситуації. Придбайте для дитини різноманітні настільні моторні ігри, що сприяють розвитку дрібної мускулатури кисті руки, окоміру. Кеглі, кільцекид, городки допоможуть розвинути влучність, ними можна грати як вдома, так і на вулиці.
Повзання, підлізання, пролізання, перелізання, лазіння
Дитина — родина. Не зупиняйте дитину, а навпаки, стимулюйте її до лазіння по похилому дереву, драбині, гімнастичній стінці. У цей час знаходьтесь біля неї, тоді вона почуватиметься у безпеці. Розвивайте у дитини впевненість у своїх силах, навчайте її ставати на щаблину серединою стопи, міцно триматись за щаблину руками, розташовуючи великий палець знизу, а чотири зверху.
Рівновага
Дитина — родина. Застосовуйте вправи для збереження рівноваги під час виконання різних рухів, спортивних вправ (санчата, лижі, велосипед тощо). Заохочуйте дитину до збереження рівноваги в статичному положенні: стоячи на носках обох ніг, на одній нозі з різними положеннями рук. Надавайте цим вправам ігрового характеру, фантазуйте разом із дитиною; пропонуйте кружляння відповідно до характеру музики: повільно на носках, прискорюючи рух.
Загальнорозвивальні вправи
Дитина — родина. Спонукайте дітей виконувати різноманітні загальнорозвивальні вправи, пояснюйте їх оздоровче значення. Виконуйте їх разом з дитиною, надаючи зразок виконання рухів.
Рухливі ігри, ігрові вправи
Дитина — родина. Під час прогулянок у різні пори року грайте з дитиною в рухливі гри, організовуйте ігрові вправи, атракціони, змагання. Залучайте дитину до обговорення та придумування варіантів знайомих рухливих ігор: «У що ти хочеш пограти?», «Які у нас будуть правила?».
Вправи та ігри спортивного характеру
Дитина — родина. Під час прогулянок у різні пори року грайте з дитиною в ігри спортивного характеру. Вчіть її кататися на велосипеді, плавати, ходити на лижах по рівній місцевості. Залучайте дитину до ігор з дорослими у футбол, городки, баскетбол, бадмінтон, настільний теніс. Придбайте для цього відповідне обладнання і завжди беріть його із собою на прогулянку.
Піші переходи (дитячий туризм)
Дитина — родина. Здійснюйте переходи до парку, лісосмуги, поля, водойми, стадіону тощо. Під час ходьби звертайте увагу на цікаві об’єкти, що зустрічаються на шляху, рахуйте кроки, розмовляйте на теми, що цікавлять дитину, розучуйте і співайте пісні. Власним прикладом залучайте дитину доцільно й цікаво організовувати власне дозвілля.
МОВЛЕННЯ ДИТИНИ
Дитина — родина. Мовлення дітей старшого дошкільного віку досягає високого рівня розвитку. Переважна більшість дітей вже володіють правильною вимовою всіх звуків рідної мови, хоч у декого ще трапляються окремі неточності у вимові важких звуків (р, ш, ц, ч, дж, дз, і). Крім того, у дітей шостого-сьомого років життя можуть бути мовленнєві порушення внаслідок органічних ушкоджень мовленнєвого апарату або у зв’язку зі зміною молочних зубів на постійні (з’являються міжзубні шиплячі, пом’якшується вимова інших приголосних). Подекуди спостерігається нестійка вимова сформованих звуків у словах складної фонетичної структури. Якщо наприкінці шостого і на початку сьомого років життя у дітей зі швидким темпом мовлення спостерігаються неточність, змішування звуків, що пов’язані з дефектами мовленнєвого апарату, то такі діти потребують допомоги логопеда.
Старший дошкільний вік дітей характеризується завершенням процесу фонематичного сприймання: вони чують і розмовляють правильно, відповідно до фонетико-орфоепічних норм рідної мови, у них формуються тонкі та диференційовані образи слів і окремих звуків, з’являється усвідомлення звукової сторони рідної мови. Діти шести років активно грають зі звуками, словами, римують їх, аналізують звуковий склад слів рідної мови, виокремлюють перший і останній звуки у слові, визначають порядок інших звуків, тобто у них формується лінгвістичне ставлення до слова. Тому варто в умовах родинного виховання регулярно організовувати ігри, які удосконалюватимуть названі вміння дітей як такі, що є базовими для оволодіння навичками писемного мовлення.
Словник дітей старшого дошкільного віку також розширюється досить швидко. Діти рівномірно використовують у мовленні всі частини мови, складні слова, слова з абстрактним значенням, доречно застосовують прислів’я, приказки, образні вирази, фразеологізми. Дитина послуговується антонімами, синонімами, багатозначними словами, словами у переносному значенні, оперує узагальненими словами різного ступеня, поняттями, усвідомлює словниковий склад рідної мови, виокремлює слова в реченні. Тому з дитиною варто вести не примітивні діалоги, а такі, що стимулюють подальший розвиток пізнавального інтересу, формування цілісного світогляду. Радимо заохочувати дітей до складання та промовляння непідготовлених висловлювань-імпровізацій на тему, ділитися зі співрозмовниками міркуваннями, роздумами, поясненнями тощо. Важливе місце в житті дитини старшого дошкільного віку мають посідати різні засоби навчання: книги, розвивальні комп’ютерні програми, екскурсії, поїздки, спостереження, змістовне спілкування з широким колом людей, серед яких вона почуватиметься рівноправним співрозмовником.
Окремі батьки ставляться до процесу читання настільки «серйозно», що часто ще в ранньому віці (тобто 1,5-3 роки!) стимулюють своїх малюків до механічного заучування алфавіту. Проте, перш ніж дитина почне читати, вона має добре оволодіти мовленням. Тому необхідно проводити ґрунтовну роботу з розвитку фонематичного слуху, артикуляційної вправності, формування звукової культури мовлення в цілому засобами ігор і вправ. Наприклад: «Відгадай, що я сказав», «Де подзвонили?», «Хто покликав?», «Відгадай, що я роблю», «Хто в будинку живе?», «Доручення» та ін. Так у грі «Заміни звук» дорослий пропонує дитині: «Промов замість звука [д] у слові “дуб” звук [з]. Яке слово вийшло? (Зуб). А яке слово можна утворити, якщо замінити останній звук у цьому слові? (Душ)». У грі «Паличко, стукай!» дитина легко стукатиме паличкою щоразу, коли чутиме певний звук (на початку, в середині або в кінці слова). Так само можна повправлятися у розпізнаванні певного складу. Як правило, дошкільнята краще справляються із завданням на склади, гірше — на звуки. Це означає, що діти шостого року життя ще недостатньо чутливі до окремих звуків (фонем), з яких складаються слова.
Уміння читати склади, слова з друкованого тексту — це далеко не справжнє (свідоме) читання. Адже механічно пов’язуючи звук із буквою, що його позначає, діти досить часто не мають уявлення про смисл прочитаного слова чи фрази. Натомість інтерес до читання виховується насамперед через розвиток пізнавальної активності дитини. Завдання дорослого усвідомити, що книжка є одним із засобів пізнання нового, а художнє слово — високим мистецтвом.
Малювання олівцями — це не просто вироблення технічних навичок і розвиток м’язової системи руки, це перше дошкільне письмо. В ньому через малюнок дитина розказує про те, що вона знає, переживає, як ставиться до оточуючого. Тому радимо широко використовувати малювання олівцями за сюжетом друкованих текстів, розмальовування готових контурів в розмальовках, самостійно виготовлених дітьми контурних зображень за допомогою шаблонів. Заняття з дітьми цього віку можуть тривати 20-25 хвилин.
ДИТИНА В СОЦІУМІ
Дитина – родина. Діти старшого дошкільного віку мають вміти самостійно одягатися і роздягатися у певній послідовності, стежити за своїм одягом, завжди охайно виглядати, прати білизну для ляльок тощо. Вони вже можуть опанувати деякі елементи домоводства, тобто батьки елементи домоводства, тобто батьки повинні навчити дітей мити овочі, фрукти, різати їх, готувати салат тощо. Поступово у старших дошкільників самообслуговування стає звичкою.
У старшому дошкільному віці з урахуванням особливостей і можливостей дітей варто використовувати такі прийоми навчання, як: показ, пояснення, приклад, заохочення. Батькам важливо роз’яснити дитині значимість різних видів самообслуговування, господарсько – побутової праці, домагатися від неї дотримання якісного виконання всіх дій.
Значний вплив на усі сфери людського життя здійснюють новітні технології. Так, речі, яким так багато часу приділяють дорослі, гіпнотичним чином притягують і дітей. Мобільний телефон, планшетний комп’ютер, телевізор, персональний комп’ютер, цифрова камера тощо нерідко викликають більший емоційний відгук у дітей, ніж красиві яскраві іграшки. Не варто сварити за це дітей, адже самі дорослі приділяють їм значну частину свого часу, а діти лише наслідують їх. Радимо батькам сформувати чіткі рамки прийнятної та недопустимої поведінки дитини в тих чи інших умовах із цими чи іншими речами.
У межах ознайомлення дітей із соціальним та предметним світом пропонуємо вже зі старшого дошкільного віку вчити їх користуватися функцією зйомок у мобільному телефоні чи цифровій камері. Фотозйомка, як і позування для фото, стали невід’ємною часткою субкультури дорослих та дітей. Радимо звертати увагу на фотографію як вид мистецтва. Формуйте уявлення дітей про особливості побудови композиції, ознайомте з жанрами фотографій, навчайте правильно фотографувати, щоб всі об’єкти композиції поміщалися у кадр, виглядали гармонійно.
Потік інформації, яку транслюють фотографії, створює певне цілісне поле стосунків у родині, формує судження, часом пропонує нестандартний погляд на світ. При використанні комп’ютера потрібно вчити дітей розумінню того, що віртуальний світ не є справжнім, а основне призначення комп’ютера — допомога в роботі, навчанні. Поясніть, що комп’ютерні ігри не повинні займати надто багато часу. Не залишайте дитину з комп’ютером наодинці, грайте разом з нею, аналізуйте хід та результати гри. Залучайте до ігор дідуся чи бабусю. Слідкуйте за часом. Пропонуйте дитині інші спільні види діяльності. Візьміть до уваги: багато часу за комп’ютером проводять ті діти, яким батьки приділяють недостатньо уваги. Таким чином діти заповнюють порожнечу у взаєминах.
Робота з комп’ютером потребує певної грамотності. Тож формуйте у дитини культуру користування технічними засобами. Формування критичного мислення – необхідна умова при перегляді телепередач. Оскільки діти дуже люблять дивитися телерекламу, коментуйте її, поясніть роль реклами у сучасному житті. Використайте пісочний чи інший годинник, щоб зафіксувати тривалість реклами, а потім продемонструйте дитині те, скільки цікавих справ можна зробити за цей час ( за 3-5 хвилин можна заварити чай, приготувати фруктовий салат чи десерт з печива, вершків та ягід, прибрати стіл після вечері, помити тарілки, полити квіти тощо).
ГРА ДИТИНИ
Дитина — родина. Грі належить центральне місце в організації життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку поряд з експериментуванням і пізнавальним спілкуванням. Гра насичує кожен день, через неї відбувається формування життєвого досвіду дитини. Вона стає однією з найпродуктивніших форм навчання і розвитку дітей, розширюється коло дидактичних засобів, за допомогою яких дитина може організувати гру. Дорослим не варто нав’язувати дітям власні сюжети і правила, але гру в жодному разі не можна ігнорувати, необхідно навчитися розумно нею керувати, стимулювати ігрову діяльність дітей, забезпечити ситуацію, яка допоможе їм самовизначитися в ігровій ситуації.
Гра з дитиною передбачає активність, спостережливість, підтримку, а також розуміння. Старший дошкільник не хоче займати позицію керованого, він прагне рівноправних стосунків. Для створення у дитини відчуття радості життя важливо забезпечити сприятливі умови для розвитку повноцінної гри. І потрібно для цього зовсім небагато: ставитися до дитячої гри з величезною повагою і терпінням, спілкуватись з дитиною, озвучувати всі свої дії у грі тощо. Нехай гра розгортається так, як того бажає дитина. Надайте їй можливість бути лідером у цій діяльності.
ДИТИНА У ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ
Дитина — родина. У старшому дошкільному віці необхідно формувати у дітей ціннісне ставлення до природи. Що мають враховувати батьки дітей старшого дошкільного віку, якщо хочуть досягти такого результату? Передусім наступне: діти старшого дошкільного віку — інтуїтивісти і раціоналісти водночас, розумні й уважні, наполегливі та впевнені у собі; сучасні діти потребують уважного і серйозного ставлення до них всіх членів родини, насамперед батьків; позитивних результатів у навчанні і розвитку діти досягають за умов налагодження не менторських, а ділових стосунків з дорослими; за рахунок вродженої гіперактивності потребують простору і свободи дій, практичних методів навчання; розвиток необхідної самостійності забезпечується наданням права обґрунтованого вибору змісту і форми діяльності, а не жорстким регламентуванням дій і вчинків дитини з боку дорослих. Неврахування вищевказаних позицій призводить до розвитку агресивності, проявів навмисної недисциплінованості, у важких випадках — до виникнення і прогресування аутизму. Варто пам’ятати, що старший дошкільник засвоїть те ставлення до природи і виявить ті переконання, які демонструють його батьки. Тому звертайте увагу дітей на те, що сміття на вулиці ви не кидаєте на землю, а несете до смітника; намагаєтесь прикрасити довкілля висадкою квітів у дворі чи на балконі, дбаєте про розумне використання води і тепла тощо. Залучайте дитину до праці на природі, знайдіть для неї постійне доручення, найкращим, на нашу думку, буде догляд за домашньою твариною. Якщо ж такої у вашій родині немає, доручіть їй спеціальною щіточкою змітати у невеличку коробочку крихти зі столу після прийому їжі і висипати їх птахам на прогулянці. Коробочка має бути невеликою і яскравою, зберігати її потрібно в одному місці, поряд зі щіточкою.
Привчіть дитину до походів вихідного дня, зокрема до лісу, водойми, парку і зоопарку. Виїзд на дачу чи в село до бабусі перетворіть на цікаву подорож з іграми-спостереженнями, працею, відпочинком, вправами на кмітливість і уважність. У старшому дошкільному віці доречно познайомити дитину з природничим музеєм міста, сходити з нею на виставку квітів чи тварин, попередньо закріпивши правила поведінки у таких місцях.
ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ
Дитина — родина. Подбайте, щоб у дитячому куточку було достатньо не тільки дидактичних посібників, придбаних у магазинах («Кубики сома», «Пентаміно», «Танграм», «Колумбове яйце»), а й зроблених власноруч разом з дитиною, а також природних та викидних матеріалів, з якими дитина може діяти без вашої участі: камінчики, каштани, жолуді тощо. Для кожного виду матеріалу необхідно виділити окрему коробку, в якій вони будуть зберігатися. Після використання матеріалів їх необхідно складати на місце. Такі доручення дитина шостого року життя має виконувати без нагадування дорослими. Заняття дитини шостого і сьомого років життя наповнюються пізнавально-пошуковим змістом, елементарним експериментуванням: класифікація за певною ознакою (всі великі каштани, всі маленькі каштани — за величиною; морська галька і камінці — за текстурою і формою), упорядкування за однією чи 2-3 ознаками (колір, величина, форма), перетворення геометричних фігур (складання геометричних візерунків для прикрашання ігрових атрибутів, саморобних книжок, подарунків до свят; викладання з паличок геометричних фігур, цифр тощо та їх перетворення).
Продовжуючи вправляти дитину в упорядкуванні різних предметів, спонукайте позначати словами їх параметри: зелена смужка довга — червона смужка довша — синя смужка найдовша; широкий голубий шарф — ширший фіолетовий шарф — найширший помаранчевий шарф. Як ускладнення: червона смужка довша, ніж зелена, але коротша, ніж синя; поклади червону смужку правильно.
Радимо продовжувати ознайомлення з народними умовними мірами (лікоть, п’ядь) та вправляти у їх використанні при визначенні таких параметрів величини, як ширина і довжина. Рекомендуємо запропонувати дитині поміркувати, чим ці міри відрізняються від таких, як крок та чому при їх використанні отримують різні результати, тобто чому довжина стола різна при вимірюванні п’яддю тата і п’яддю дитини? Поясніть дитині алгоритм застосування умовної мірки: 1) зіставити зліва початок умовної мірки і вимірюваного параметру; 2) позначити олівцем точку, де закінчується умовна мірка на вимірюваному параметрі; 3) покласти одну фішку, таким чином визначаючи кількість разів відкладення умовної мірки на вимірюваному параметрі; 4) зіставити початок умовної мірки з точкою, повторити весь процес до кінця вимірюваного параметру, порахувати всі відкладені фішки і визначити результат. Ускладнення в роботі з умовними мірками (при вимірюванні рідких і сипучих речовин також) полягають у тому, що фішки не використовуються, а дитині пропонується запам’ятовувати кількість умовних мірок. Рекомендуємо, залучаючи до елементарної кулінарії, давати дитині можливість поглиблювати уявлення і про народні міри вимірювання рідких та сипучих речовин: дрібка, жменька тощо. Це підвищує інтерес до вимірювання і є підготовчим етапом до навчання обчисленню.
У щоденному спілкуванні з дитиною рекомендуємо використовувати правильні терміни сенсорно-математичного змісту, збагачуючи її уявлення про кількість, кольори та їх відтінки, форми предметів та їх величини, простір і час. Радимо частіше запитувати у дитини: «Скільки?», «Чого більше, а чого менше?» «Чому ти так вважаєш?».
Радимо звертати увагу дитини на визначення номера будинку, поверху, квартири, транспорту, яким найчастіше користуєтеся, тощо, вправляючи у порядковій та кількісній лічбі. Доцільно вправляти у розрізненні грошей (купюр по 1, 2, 5, 10 гривень і монет по 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок), долучаючи до планування сімейних витрат: давати доручення купити газету в кіоску: Якщо є 5 гривень, а газета коштує 3 гривні, скільки здачі ти отримаєш?
Ознайомлення з грошима, крім того, що є складовою економічного виховання, поглиблює уявлення про числа і цифри, склад числа з двох і більше менших чисел: 5 гривень може складатися з однієї купюри, з п’яти одногривневих купюр, або з двох двогривневих і однієї одногривневої купюри. Якщо використати монети, дитину можна ознайомити з елементарними дробами: в одній гривні дві монети по 50 копійок, 50 копійок — половина гривні; в одній гривні чотири монети по 25 копійок, 25 копійок — четверта частина гривні; в одній гривні десять монет по 10 копійок, 10 копійок — десята частина гривні. Так само можна діяти і з самими монетами, розкладаючи їх на монетки меншої вартості. Такі завдання відносять до завдань підвищеної складності, і тому вони не є обов’язковими для вирішення з дитиною.
Залучайте дитину до елементарної допомоги на кухні — сервірування столу, кулінарії, звертаючи увагу на необхідність дотримання рецепту, щоб страва вийшла смачною і поживною. Обговорюйте разом з дитиною її намагання визначити вагу продуктів, об’єм рідких та масу сипучих речовин, дозволяйте розкочувати тісто, вирізати печиво у вигляді геометричних фігур, цифр та випікати його, орієнтуючись за пісковим годинником (візьміть рецепт швидкого приготування печива та пісковий годинник на 10 хвилин — час випікання). Ставте питання для розмірковувань: Що важче — 1 кілограм картоплі чи 1 кілограм капусти? Чому помідорів більше, ніж картоплин, хоча овочів по 1 кілограму?
Розширюйте смакові уявлення дитини, даючи скуштувати сирі овочі та фрукти, які ви використовуєте для приготування страв, але пропонуйте їй впізнавати продукт тільки за смаком, не підглядаючи, із заплющеними очима.
Радимо вправляти дитину у визначенні форми реальних предметів на основі зіставлення з геометричними фігурами: шкатулка для рукоділля — п’ятикутник, хустинка — трикутник, серветка — ромб.
Цікавим є вправляння дитини у створенні схем і планів (кімнати, квартири, майданчика, найближчого району). Домовляйтеся з дитиною про позначки на плані чи схемі: трикутник — дерево, квадрат — будинок, прямокутник — школа чи дитячий садок, круг — клумба з квітами тощо.
У щоденному спілкуванні вправляйте дитину у називанні днів тижня, співвідносячи їх назви з порядковими числівниками: понеділок — перший день тижня, вівторок — другий, середа — третій, четвер — четвертий, п’ятниця — п’ятий, субота — шостий, неділя — сьомий. Пропонуйте дітям логічні задачі: Чи зміниться кількість днів у тижні, якщо першим днем тижня назвуть неділю? Мама сказала Сашкові у середу, що вони їдуть до бабусі післязавтра. В який день тижня Сашко зустрінеться з бабусею?
Радимо ознайомити дітей з різними видами годинників, їх спільними і відмінними ознаками, вправляти їх в орієнтуванні у часі за годинником, розвивати відчуття часу.
Рекомендуємо використовувати твори художньої літератури, продовжувати складати разом з дитиною невеличкі віршовані тексти, загадки, жарти. Спробуйте разом з дитиною скласти казку про час.
КОНСТРУЮВАННЯ
Дитина — родина. У старшому дошкільному віці збільшуються можливості дітей щодо оволодіння конструювальними діями. І Удосконалюючи їх, батькам доцільно під час прогулянок разом з дитиною розглядати різноманітні будівлі, а також фотографії та ілюстрації різних будівель, визначати їх характерні особливості, естетичне та функціональне призначення. Орієнтуйте дітей на створення різних споруд з широким використанням різноманітного будівельного матеріалу, акцентуючи увагу не тільки на його функціональності, але й естетичності. Варто робити акцент на відтворенні зовнішніх та функціональних особливостей реальних об’єктів. Придбайте дитині різні конструктори типу “Lego”, змінюючи один одним у міру їх освоєння, допомагайте їм досліджувати особливості різних наборів конструкторів, заохочувати створювати різні за складністю споруди. Доцільно також пропонувати дітям створювати конструкції з різних типів конструкторів, поєднувати їх між собою, враховуючи їх функціональність та естетичну виразність.
Старших дошкільників доцільно вправляти в мистецтві складання оригамі, пропонувати прикрашати фігурками оригамі листівки, аплікації, коробочки, виготовлені з паперової викрійки. Бажано збагачувати творчі задуми дітей, забезпечуючи їх різними ілюстраціями та схемами створення виробів на кшталт оригамі, допомагаючи малюкам у разі необхідності.
Можна познайомити дітей з технікою киригамі — складання паперу й вирізання його в різних напрямках, використовуючи спосіб складання квадрата навпіл по прямій лінії. Враховуючи те, що техніки оригамі й киригамі складаються з багатьох операцій, які вимагають чітких дій, виховуйте у дітей цілеспрямованість та охайність у роботі. Треба вчити дітей виготовляти вироби, використовуючи шаблони киригамі, готові схеми. Спочатку виготовляти площинні вироби (листівки), потім — об’ємні, як-от: метелики, сніжинки, квіти, тварини. Поступово можна збагачувати творчі задуми дітей, забезпечуючи їх різними ілюстраціями та схемами створення конструкцій на кшталт оригамі та киригамі, розглядаючи можливість поєднання їх в одному виробі.
Радимо разом з дитиною робити конструкції з поєднанням різного природного матеріалу, звертаючи її увагу на можливість максимального використання краси природних форм, збирати і розглядати різний природний матеріал, визначати, на що він схожий і як можна його поєднати у конструкції.
Використовуючи викидний матеріал як основу для конструктивної творчості, разом з дитиною придумуйте оповідання про минуле та майбутнє життя предмета, що втратив своє побутове призначення, знайдіть його призначення в теперішньому. Ви можете збирати вдома безпечний викидний матеріал і приносити його у дошкільний навчальний заклад, збагачуючи шляхи дитячої пошукової діяльності. Можна також залучати дітей до самостійного перетворення старих речей, виховуючи таким чином економність та бережливе ставлення до речей.
ДИТИНА У СВІТІ КУЛЬТУРИ
ОБРАЗОТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ
Дитина — родина. Підтримуючи розвиток образотворчої діяльності дошкільників, батьки мають орієнтуватися на можливості дітей сприймати та емоційно реагувати на художній образ та засоби виразності в творах мистецтва різних видів та жанрів; самостійно створювати індивідуальні художні образи у різних видах художньо-естетичної діяльності; під час індивідуальної та колективної роботи інтегрувати різні види зображувальної діяльності; самостійно передавати сюжетну композицію, використовуючи різні її варіанти (фризову, багатопланову, лінійну) з елементами перспективи; засвоювати комплекс технічних навичок та умінь, мотивувати самостійний вибір матеріалів; брати участь у колективній роботі, планувати свою діяльність, давати мотивовану оцінку результатам. Батьки повинні створювати всі умови для стимулювання особистісного розвитку дитини засобами образотворчої діяльності.
Для малювання на вікні з п’яти років можна використовувати гуашеві фарби, змішані з миючим засобом. Гілочка мімози, вишеньки-черешеньки, домашній улюбленець котик Фунтик, створені руками вашої дитини, стануть прикрасою домашнього інтер’єру та предметом гордості для дитини. Головне — пам’ятати про дотримання правил безпеки: не залишати дитину саму, пояснити, що на скло не можна спиратися, тощо. Можна спробувати вдома приготувати незвичайний матеріал для малювання — кольорові крижинки (кубики льоду, зафарбовані за допомогою харчового барвника). Виконані таким способом картини дуже красиві, адже ця техніка допомагає досягти ефекту прозорості води, повітря під час малювання пейзажу.
У домашньому куточку для творчості мають бути і книжки-розмальовки: традиційні, які розмальовуються олівцями з 4-6 років, та «водяні», які можуть бути використані дітьми з 3 років (на яких за допомогою вологого пензлика проявляються кольори на поверхні). Готові альбоми для дитячої творчості безсумнівно корисні, у них ви знайдете безліч цікавих завдань. Проте не забувайте про те, що справжня творчість починається з чистого аркуша. Головна умова успішного малювання — жодного примусу та позитивна емоційна атмосфера, яка супроводжує цей вид діяльності.
Мистецтво живопису — мистецтво, яке дає змогу по-новому поглянути на, здавалося б, буденні речі. Фактично у кожному домі є хоча б одна репродукція, а можливо, і оригінал живописного полотна. Це не лише деталь інтер’єру, але й інструмент, який допомагає пробудити у дитині естетичне начало. Не пропустіть та не проігноруйте той момент, коли дитина зацікавиться зображеним на картині. Знайдіть час поговорити з дитиною, запитати, чим їй сподобалася картина, що це за картина, що ній зображено, хто такі художники… Як правило, діти цікавляться мистецтвом живопису з 5-6 років.
Саме в цей період можна повести дитину у картинну галерею або музей. Пам’ятайте, що перші відвідини можуть стати визначальними у формуванні позитивного або негативного ставлення до такого виду діяльності. Для того щоб похід викликав позитивні емоції, потрібно дотримуватися певних правил:
- не стомлюйте дитину тривалою екскурсією;
- не нав’язуйте дитині власні смаки та вподобання, не переобтяжуйте її інформацією про художників та мистецьким аналізом картини;
- дайте дитині можливість обрати для споглядання ті картини, які її цікавлять; не ігноруйте запитань дитини, навіть якщо не знаєте відповіді, знайдіть її, користуючись допомогою працівника музею;
- дорослий має володіти певною інформацією про експозицію музею для того, щоб відповідати на дитячі запитання;
- зазвичай картини у музеї розташовані на рівні очей дорослої людини, тому подбайте про те, щоб дитина змогла зручно розглянути те полотно, яке їй сподобалося (візьміть її на руки так, щоб картина знаходилася на рівні дитячих очей);
- після відвідання музею поведіть дитину до дитячого кафе;
- обов’язково закріпіть враження дитини: купіть листівки з репродукціями тих картин, які їй сподобалися, запропонуйте розповісти про побачене родичам, друзям, пограйтеся у художню майстерню тощо.
Дотримання цих простих правил стане запорукою того, що ваша дитина не втратить інтересу до мистецтва живопису і згодом отримуватиме насолоду від знайомства з творчістю художників.
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Дитина — родина. У старшому дошкільному віці має продовжитися уведення дитини у світ музичного мистецтва. Тим самим дорослі не лише насичують душу дитини глибокими переживаннями, пов’язаними зі сприйманням краси, а й розвивають особистісні якості дитини, передусім її естетичний смак, чутливість, почуття ритму, такту, музично-творчі здібності дитини. Роль родини дошкільника в цьому процесі неперевершена. Насмілимося стверджувати, що рівень музикальності дошкільника значною мірою визначається рівнем музичної культури батьків. Дорослі мають забезпечити нормальний шумовий фон у квартирі, не слід вмикати занадто голосно музику, яка звучить без упину. Такі умови негативно вплинуть на поріг чуттєвості дитини до художньо-естетичного сприймання звуків. Частина батьків намагається цілеспрямовано формувати майбутнього музиканта без урахування його власних інтересів і можливостей. Перевантаження також негативно позначається не лише на розвитку дитини, а й на ставленні до занять музикою. Тож батьки мають адекватно оцінити природні дані дитини, надати їй можливість зробити самостійний вибір, підтримати в її устремліннях. Звертайте увагу при слуханні музики на назву твору та його автора — вони вже мають бути у дитини на слуху; привчайте розрізняти, ідентифікувати звучання різних музичних інструментів, різні музичні жанри, вчіть орієнтуватися у музичному матеріалі. Намагайтеся частіше вступати з дитиною в художню комунікацію щодо змісту прослуханого. Розширюйте слухацький досвід дитини та збагачувати музичні уявлення, відвідуючи дитячі вистави, концерти естрадної, народної та класичної музики. Сучасний інтернет дає величезні можливості для формування у старшого дошкільника елементів музичної культури через знайомство з творчістю музикантів, виконавців різних країн і епох, стеження за музичними конкурсами, формування бажання займатися цілеспрямовано тим чи іншим видом музичної діяльності. Тож скористайтесь цими можливостями.
ТЕАТРАЛЬНА МОЗАЇКА
Дитина — родина. Нерідко батьки хочуть мати впевненість у тому, що дошкільник виявляє певні здібності до театралізованої діяльності, щоб діяти цілеспрямовано саме засобами цього виду мистецтва. Першою ознакою є наївність та безпосередність творчої дії дитини. Зображуючи вигаданий творчий образ, дитина не переймається глядачами чи слухачами, не копіює те, що бачила (якщо вихователем не було сформульоване завдання «діяти за взірцем»), а з великою щирістю передає своє ставлення, думки, почуття, мрії та прагнення щодо зображуваного персонажа. Саме у процесі наївної та безпосередньої творчої • дії театральний образ, зображуваний дошкільником, набуває значення І неповторного, самобутнього, оригінального.
Іншою ознакою є неповторний характер творчого задуму та знаходження способів його втілення. У старших дошкільників творчий задум часто є нестійким і мінливим, оскільки на нього можуть впливати випадкові враження, почуття, переживання. Але, безумовно, велику роль у формуванні у дитини здатності «іти від думки до дії» відіграє дорослий, який співпрацює, співтворить із дитиною або спостерігає за її грою, адже якщо вихователь підтримує зусилля дитини, спонукає її обмірковувати тему гри, то уява дитини стає цілеспрямованою. Дитячій театральній творчості притаманна також така риса, як комунікація, творче спілкування. За наявності у дитини ознак спрямованості на театралізовану діяльність і навіть без неї батькам варто продовжувати організовувати походи у драматичні та лялькові театри, влаштовувати зустрічі з митцями театру. Діти старшого дошкільного віку можуть бути співрозмовниками на тему особливостей і змісту вистави, сценічного руху акторів, музичного супроводу тощо. Після відвідування театру варто надати дітям можливість втілити свої враження у різних видах дитячої творчості. Саме у старшому дошкільному віці відбувається формування театрального сприймання, за правильне формування якого також несе відповідальність дорослий (педагог та батьки). Відвідування театру дітьми, перегляд ними вистав у виконанні акторів-професіоналів та спільне обговорення побаченого є обов’язковою умовою, без виконання якої вищезгадані принципи творчого розвитку старших дошкільників та можливість їх реалізації будуть зведені до мінімуму. Адже лише у театрі можна відчути так зване театральне хвилювання, почуття, що змушує «дихати в такт» та з’єднує акторів і глядачів непомітними нитками, по яких проходять сильні нервові імпульси, змушує переживати побачене ще тривалий час після закінчення вистави, спонукає переосмислювати власне життя.
Старші дошкільників під керівництвом і за участю батьків вже здатні самостійно підготувати атрибути і фігурки для настільного театру, скласти сценарій і організувати виступ. Діти цього віку здатні об’єднатися у творчий колектив для реалізації творчого задуму. Тож варто створити їм відповідні умови та надати більші повноваження, НІЖ були у попередньому віковому періоді.
ЛІТЕРАТУРНА СКРИНЬКА
Дитина — родина. Твори для читання та розповідання старшим дошкільникам значно ускладнюються за сюжетом і стають більш об’ємними. Казки різняться за змістом, сюжетом та композиційною будовою, тож методика їх використання у різних вікових групах також має бути специфічною.
Якщо говорити про добір казок, то їх можна умовно поділити на групи. Так, більша частина чарівних казок характеризується поєднанням фантастичного і героїко-історичного сюжетів. Це такі казки: «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка», «Три брати», «Царівна-жаба», «Чабанець», «Кирило Кожум’яка», «Іван Побиван», «Іван — мужичий син», «Козак Мамарига», «Яйце-райце», «Казка про королевича та заліз ного вовка», «Летючий корабель», «Казка про Іллю Муромця та Солов’я- розбійника» та ін. Інша група — соціально-побутові казки, в яких відображаються дійсні, реалістичні події, в них переважає тема праці: «Правда та Кривда» «Мудра дівчинка», «Кирик», «Язиката Хвеська», «Два брати», «Заяче сало» та ін.
Старшим дошкільникам стають доступними байки українських письменників, в алегоричних образах яких засуджуються негатив ні вчинки людей — несправедливість, зажерливість — і вихваляються кмітливість, дотепна вдача. Дошкільникам доступні байки Л. Глібова («Лебідь, Щука і Рак», «Чиж та голуб», «Зозуля та півень»), Б. Грінченка («Журавель та горобець», «Жайворонок та свиня», «Хміль та квітка»), Є. Гребінки («Лебідь і гуси», «Сонце та хмари», «Горобці та вишня»), О. Пчілки («Снігур та щиглик», «Миша-городянка і Миша-хуторянка») та ін.
Не лише читання, але й художня комунікація набувають особливого значення для старших дошкільників. Просто читати дитині — вже недостатньо, кожен прослуханий твір варто обговорювати. Зміст кожного прочитаного твору має бути усвідомлений дитиною. Найбільш ефективний підхід — розмовляти за змістом твору, пропонувати дитині придумувати альтернативні кінцівки. Варто пов’язувати те, що зображено й написано на сторінках книги, із власним досвідом дитини, говорити про героїв твору, звертати увагу на окремі слова в тексті, пояснювати їх значення, виокремлювати певні поняття. Такий тип читанні називається діалогічним. Можна пропонувати переказувати твір, шукати в тексті ключові слова, складати за змістом твору речення, придумувати закінчення до твору чи свої розповіді, казки, виконувати ігрові завдання тощо.
Дорослий має допомогти дитині помітити цікаві художні образі порівняння, означення, інші засоби виразності мови й мовлення тощо. Спонукайте дитину до спілкування за змістом розглянутого, почутого, самостійно чи спільно з вами прочитаного в книзі, цікавтеся її почуттями, настроєм після прослуханого чи прочитаного твору, ставленням до героїв, стимулюйте до самостійних роздумів, запитань, висновків тощо.
Така діяльність сприяє розвитку мовленнєвої, пізнавальної та творчої активності дитини, дає змогу поступово набувати навичок активного читача, самостійно обирати твір для слухання (читання, розучування напам’ять), спілкуватися за змістом прочитаного та самостійно інтегрувати елементи іншої мистецької діяльності (театралізовані ігри, інсценізації, римування, спів, образні рухи, маски) то що.