Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Програма «Дитина» для батьків.

1

СТАРША ГРУПА «ФАНТАЗЕРИ-МРІЙНИКИ» (ШОСТИЙ РІК ЖИТТЯ)

Вікові особливості психічною розвитку дітей

Старшу групу дошкільного навчального закладу відвідують діти шостого і сьомого років життя. Дітей сьомого  року життя, як правило, менше. Але вони, як більш вправ­ні у різних видах діяльності, часто стають лідерами в групі, Вихователі мають враховувати це і висувати до старших ді­тей більш високі вимоги щодо дотримання правил поведін­ки і спілкування.

В освітньому процесі вихователь орієнтується на вікові особливості дітей і може широко застосовувати метод взаємонавчання, коли старші діти навчають молодших: показують їм спосіб дії, допомагають виконати завдання. Для дітей сьомого року життя на заняттях передбачають більш складні завдання.

У цьому віці у поведінці дітей відбуваються якісні змін формується можливість саморегуляції, тобто діти починають висувати до себе ті вимоги, які раніше до них висували дорослі, вчаться робити позитивний моральний вибір. Дорослі мають у всіх видах діяльності дитини підтримувати її віру в себе, в доброзичливе ставлення до неї оточуючих, забезпечувати ситуації успіху, стимулювати спілкування з дітьми та дорослими, моральних вчинків. Надзвичайно важливою для дитини є позитивна оцінка дій дорослими.

ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК

Збереження та зміцнення здоров’я дітей

Загартовування

Дитина — родина. Спонукайте дитину до самостійного ви­конання найпростіших загартовувальних процедур та власним при­кладом сприяйте формуванню у неї позитивних звичок. Оберіть один з доступних видів загартування: обливання ніг прохолодною водою, обтирання вологою рукавичкою чи плавання в басейні, але виконуй­те його регулярно. Подбайте про те, щоб «загартовувальна» рукавичка була яскравою і привабливою, приємною на дотик.

 

Фізкультурно-оздоровча робота

Дитина — родина. Щоденно виконуйте з дітьми комплекс ранкової гімнастики. Залучайте їх до щоденного виконання вправ для запобігання порушення постави та профілактики плоскостопості після денного сну. Поєднуйте гімнастику після сну з найпростішими загартовувальними процедурами. Придбайте маленькі килимки для себе і ди­тини, на яких ви робитимете ранкову гімнастику. Разом з дитиною обе­ріть музику, під яку зручно виконувати вправи.

Під час прогулянок на повітрі пропонуйте дитині пробувати свої сили на турніку: вчіть висіти, підтягуватися; пропонуйте їй ходьбу в рінновазі по бровці тротуару, похилому дереву, проведеній лінії тощо.

Вчіть балансувати, розставляючи руки в сторони. Змагайтесь у стрибках на двох ногах з просуванням вперед, у метанні на дальність та влучність. Кожна прогулянка має містити елементи фізкультурних вправ та розваг.

Здоров’язбережувальна діяльність

Дитина — родина. Власним прикладом розвивайте інтерес дитини до оздоровлення організму і формуйте установку на ведення здорового способу життя. Формуйте у дитини відповідальність за своє здоров’я та безпеку життя. Підтримуйте та схвалюйте вияв дитиною вольових зусиль, старанності, відповідальності.

Виховання культурно-гігієнічних навичок

Дитина — родина. Власним прикладом виховуйте у дитини охайність та формуйте навички самообслуговування. Нагадуйте, що необхідно слідкувати за чистотою та охайністю зовнішнього вигляду. Розмістіть  у зручному для дитини місці красиві і зручні засоби догляду за тілом, волоссям, одягом, взуттям. У передпокої чи дитячій кімнаті розмістіть дзеркало на рівні зросту дитини, щоб вона могла чепуритися  перед ним. Залучайте її до чищення одягу і взуття, сервірування сто- прибирання і миття посуду. Придбайте (пошийте) для дитини спеціальний фартушок чи халат, у якому їй зручно буде виконувати трудові доручення.

ФІЗИЧНА  КУЛЬТУРА

Вправи з основних рухів

Ходьба

Дитина — родина. Щоденно використовуйте можливі вдосконалювати навички дитини у ходьбі. Влітку дозволяйте ходити по воді (теплим літнім калюжам, мілкій воді у водоймі), восени — лісовими стежками і доріжками парку, взимку — по глибокому снігові, навесні — по вузеньких кромках льоду, що утворюються при таненні снігу на асфальті. Розвивайте стопу дитини: пропонуйте їй ходьбу на носках, перекатом з п’ятки на носок. Пофантазуйте з дітьми, імітуйте ходу живих істот, казкових героїв, людей різного віку. Під час ходьби пропонуйте дітям виконувати різні рухи: пролізти в отвір, залізти пеньок, перестрибнути через струмок тощо. Звертайте увагу дитини на темп, яким ви ходите з нею: повільно, квапливо, швидко. Щоб зацікавити її, рахуйте і вимірюйте, порівнюйте кроки (скільки татових/маминих, дитячих кроків від ґанку до хвіртки, від хвіртки до дерева тощо). Спостерігайте з дітьми за гарною ходою людей та їхньою поставою.

Біг

Дитина — родина. Використовуйте нагоду побігати з діть­ми на природі. Зацікавте їх завданням: добігти до предметного чи при­родного орієнтира, далі зупинитися, присісти, підстрибнути, оббігти дерево чи кущ, доторкнутися до нього, повернутися. Продумуйте інші різноманітні і цікаві забави з бігом. Бігайте разом із дітьми в різному темпі, уповільнюючи та прискорюючи біг. Для кращого усвідомлення швидкості руху дітьми спостерігайте за автобусом: від зупинки він ви­рушає повільно, потім набирає швидкість, а біля наступної зупинки знову уповільнює рух. Дбайте про легкість та ритмічність бігу дітей, за­вчайте їх до оздоровчого бігу у повільному темпі (рекомендована відстань – 300 м).

Стрибки

Дитина — родина. Спонукайте дітей до різних фізкультурних забав на природі: «Хто перестрибне через траву, через доріжку?» «Хто більше зірве стрічок з дерева?». З метою розвитку кращої координації рухів доречно запропонувати дитині виконати разом із вам підстрибування на двох ногах (ноги разом, ноги в сторони), стрибок з ноги на ногу та на одній нозі на місці, потім просуваючись вперед. Для впевненості дитини спочатку тримайте її за руку. Пропонуйте стрибки через скакалку на двох ногах або перемінним кроком.

Кочення, кидання, ловіння, метання

Дитина — родина. Якщо у дитини вдома є ще братик чи сестричка, то спонукайте їх до спільних дій з м’ячем. Це сприятиме задоволенню потреби дітей у спілкуванні, а також розвитку певних фізичних якостей та вдосконаленню рухових навичок. Створюйте певні умови для ігор дітей з м’ячами, зацікавлюйте їх різними способами метання, кидання, продумуючи цікаві ігрові ситуації. Придбайте для дитини різ­номанітні настільні моторні ігри, що сприяють розвитку дрібної муску­латури кисті руки, окоміру. Кеглі, кільцекид, городки допоможуть роз­винути влучність, ними можна грати як вдома, так і на вулиці.

Повзання, підлізання, пролізання, перелізання, лазіння

Дитина — родина. Не зупиняйте дитину, а навпаки, сти­мулюйте її до лазіння по похилому дереву, драбині, гімнастичній стін­ці. У цей час знаходьтесь біля неї, тоді вона почуватиметься у безпеці. Розвивайте у дитини впевненість у своїх силах, навчайте її ставати на щаблину серединою стопи, міцно триматись за щаблину руками, розта­шовуючи великий палець знизу, а чотири зверху.

Рівновага

Дитина — родина. Застосовуйте вправи для збереження рівноваги під час виконання різних рухів, спортивних вправ (санчата, лижі, велосипед тощо). Заохочуйте дитину до збереження рівнова­ги в статичному положенні: стоячи на носках обох ніг, на одній нозі з різними положеннями рук. Надавайте цим вправам ігрового характе­ру, фантазуйте разом із дитиною; пропонуйте кружляння відповідно до характеру музики: повільно на носках, прискорюючи рух.

 

 

Загальнорозвивальні вправи

Дитина — родина. Спонукайте дітей виконувати різнома­нітні загальнорозвивальні вправи, пояснюйте їх оздоровче значення. Виконуйте їх разом з дитиною, надаючи зразок виконання рухів.

Рухливі ігри, ігрові вправи

Дитина — родина. Під час прогулянок у різні пори року грайте з дитиною в рухливі гри, організовуйте ігрові вправи, атракціо­ни, змагання. Залучайте дитину до обговорення та придумування варі­антів знайомих рухливих ігор: «У що ти хочеш пограти?», «Які у нас бу­дуть правила?».

Вправи та ігри спортивного характеру

Дитина — родина. Під час прогулянок у різні пори року грайте з дитиною в ігри спортивного характеру. Вчіть її кататися на ве­лосипеді, плавати, ходити на лижах по рівній місцевості. Залучайте дитину до ігор з дорослими у футбол, городки, баскетбол, бадмінтон, на­стільний теніс. Придбайте для цього відповідне обладнання і завжди беріть його із собою на прогулянку.

Піші переходи (дитячий туризм)

Дитина — родина. Здійснюйте переходи до парку, лісосму­ги, поля, водойми, стадіону тощо. Під час ходьби звертайте увагу на ці­каві об’єкти, що зустрічаються на шляху, рахуйте кроки, розмовляйте на теми, що цікавлять дитину, розучуйте і співайте пісні. Власним при­кладом залучайте дитину доцільно й цікаво організовувати власне до­звілля.

МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

Дитина — родина. Мовлення дітей старшого дошкіль­ного віку досягає високого рівня розвитку. Переважна більшість ді­тей вже володіють правильною вимовою всіх звуків рідної мови, хоч у декого ще трапляються окремі неточності у вимові важких звуків (р, ш, ц, ч, дж, дз, і). Крім того, у дітей шостого-сьомого років життя можуть бути мовленнєві порушення внаслідок органічних ушкоджень мовленнєвого апарату або у зв’язку зі зміною молочних зубів на постій­ні (з’являються міжзубні шиплячі, пом’якшується вимова інших приго­лосних). Подекуди спостерігається нестійка вимова сформованих зву­ків у словах складної фонетичної структури. Якщо наприкінці шостого і на початку сьомого років життя у дітей зі швидким темпом мовлен­ня спостерігаються неточність, змішування звуків, що пов’язані з де­фектами мовленнєвого апарату, то такі діти потребують допомоги ло­гопеда.

Старший дошкільний вік дітей характеризується завершенням процесу фонематичного сприймання: вони чують і розмовляють пра­вильно, відповідно до фонетико-орфоепічних норм рідної мови, у них формуються тонкі та диференційовані образи слів і окремих звуків, з’являється усвідомлення звукової сторони рідної мови. Діти шести років активно грають зі звуками, словами, римують їх, аналізують звуковий склад слів рідної мови, виокремлюють перший і останній звуки у слові, визначають порядок інших звуків, тобто у них форму­ється лінгвістичне ставлення до слова. Тому варто в умовах родинно­го виховання регулярно організовувати ігри, які удосконалюватимуть названі вміння дітей як такі, що є базовими для оволодіння навичками писемного мовлення.

Словник дітей старшого дошкільного віку також розширюється до­сить швидко. Діти рівномірно використовують у мовленні всі частини мови, складні слова, слова з абстрактним значенням, доречно застосо­вують прислів’я, приказки, образні вирази, фразеологізми. Дитина по­слуговується антонімами, синонімами, багатозначними словами, сло­вами у переносному значенні, оперує узагальненими словами різного ступеня, поняттями, усвідомлює словниковий склад рідної мови, вио­кремлює слова в реченні. Тому з дитиною варто вести не примітивні ді­алоги, а такі, що стимулюють подальший розвиток пізнавального ін­тересу, формування цілісного світогляду. Радимо заохочувати дітей до складання та промовляння непідготовлених висловлювань-імпровізацій на тему, ділитися зі співрозмовниками міркуваннями, роздумами, поясненнями тощо. Важливе місце в житті дитини старшого дошкіль­ного віку мають посідати різні засоби навчання: книги, розвивальні комп’ютерні програми, екскурсії, поїздки, спостереження, змістовне спілкування з широким колом людей, серед яких вона почуватиметься рівноправним співрозмовником.

Окремі батьки ставляться до процесу читання настільки «серйоз­но», що часто ще в ранньому віці (тобто 1,5-3 роки!) стимулюють сво­їх малюків до механічного заучування алфавіту. Проте, перш ніж дити­на почне читати, вона має добре оволодіти мовленням. Тому необхідно проводити ґрунтовну роботу з розвитку фонематичного слуху, артику­ляційної вправності, формування звукової культури мовлення в ціло­му засобами ігор і вправ. Наприклад: «Відгадай, що я сказав», «Де по­дзвонили?», «Хто покликав?», «Відгадай, що я роблю», «Хто в будинку живе?», «Доручення» та ін. Так у грі «Заміни звук» дорослий пропонує дитині: «Промов замість звука [д] у слові “дуб” звук [з]. Яке слово ви­йшло? (Зуб). А яке слово можна утворити, якщо замінити останній звук у цьому слові? (Душ)». У грі «Паличко, стукай!» дитина легко стукатиме паличкою щоразу, коли чутиме певний звук (на початку, в середині або в кінці слова). Так само можна повправлятися у розпізнаванні певно­го складу. Як правило, дошкільнята краще справляються із завданням на склади, гірше — на звуки. Це означає, що діти шостого року життя ще недостатньо чутливі до окремих звуків (фонем), з яких складають­ся слова.

Уміння читати склади, слова з друкованого тексту — це далеко не справжнє (свідоме) читання. Адже механічно пов’язуючи звук із буквою, що його позначає, діти досить часто не мають уявлення про смисл прочитаного слова чи фрази. Натомість інтерес до читання виховується насамперед через розвиток пізнавальної активності дитини. Завдання дорослого усвідомити, що книжка є одним із засобів пізнання ново­го, а художнє слово — високим мистецтвом.

Малювання олівцями — це не просто вироблення технічних на­вичок і розвиток м’язової системи руки, це перше дошкільне письмо. В ньому через малюнок дитина розказує про те, що вона знає, пережи­ває, як ставиться до оточуючого. Тому радимо широко використову­вати малювання олівцями за сюжетом друкованих текстів, розмальо­вування готових контурів в розмальовках, самостійно виготовлених дітьми контурних зображень за допомогою шаблонів. Заняття з дітьми цього віку можуть тривати 20-25 хвилин.

ДИТИНА В СОЦІУМІ

Дитина – родина. Діти старшого дошкільного віку мають вміти самостійно одягатися і роздягатися у певній послідовності, стежити за своїм одягом, завжди охайно виглядати, прати білизну для ляльок тощо. Вони вже можуть опанувати деякі елементи домоводства, тобто батьки елементи домоводства, тобто батьки повинні навчити дітей мити овочі, фрукти, різати їх, готувати салат тощо. Поступово у старших дошкільників самообслуговування стає звичкою.

У старшому дошкільному віці з урахуванням особливостей і можливостей дітей варто використовувати такі прийоми навчання, як: показ, пояснення, приклад, заохочення. Батькам  важливо роз’яснити дитині значимість різних видів самообслуговування, господарсько – побутової праці, домагатися від неї дотримання якісного виконання всіх дій.

Значний вплив на усі сфери людського життя здійснюють новітні технології. Так, речі, яким так багато часу приділяють дорослі, гіпнотичним чином притягують і дітей. Мобільний телефон, планшетний комп’ютер, телевізор, персональний комп’ютер, цифрова камера тощо нерідко викликають більший емоційний відгук у  дітей, ніж красиві яскраві іграшки. Не варто сварити за це дітей, адже самі дорослі приділяють їм значну частину свого часу, а діти лише наслідують їх. Радимо батькам сформувати чіткі рамки прийнятної та недопустимої поведінки дитини в тих чи інших умовах із цими чи іншими речами.

У межах ознайомлення дітей із соціальним та предметним світом пропонуємо вже зі старшого дошкільного віку вчити їх користуватися функцією зйомок у мобільному телефоні чи цифровій камері. Фотозйомка, як і позування для фото, стали невід’ємною часткою субкультури  дорослих та дітей. Радимо звертати увагу на фотографію як вид мистецтва. Формуйте уявлення дітей про особливості побудови композиції, ознайомте з жанрами фотографій, навчайте правильно фотографувати, щоб всі об’єкти композиції поміщалися у кадр, виглядали гармонійно.

Потік інформації, яку транслюють фотографії, створює певне цілісне поле стосунків  у родині, формує судження, часом пропонує нестандартний погляд на світ. При використанні комп’ютера потрібно вчити дітей розумінню того, що  віртуальний світ не є справжнім, а основне призначення комп’ютера —   допомога в роботі, навчанні. Поясніть, що комп’ютерні ігри не повинні займати надто багато часу. Не залишайте дитину з комп’ютером наодинці, грайте разом з нею, аналізуйте хід та результати гри. Залучайте до ігор дідуся чи бабусю. Слідкуйте за часом. Пропонуйте дитині інші спільні види діяльності. Візьміть до уваги: багато часу за комп’ютером проводять ті діти, яким батьки приділяють недостатньо уваги. Таким чином діти заповнюють порожнечу у взаєминах.

Робота з комп’ютером потребує  певної грамотності. Тож формуйте у дитини культуру користування технічними засобами. Формування критичного мислення – необхідна умова при перегляді телепередач. Оскільки діти дуже люблять дивитися телерекламу, коментуйте її, поясніть роль реклами у сучасному житті. Використайте пісочний чи інший  годинник, щоб зафіксувати тривалість реклами, а потім продемонструйте  дитині те, скільки цікавих справ можна зробити за цей час ( за 3-5 хвилин можна заварити чай, приготувати фруктовий салат чи десерт з печива, вершків та ягід, прибрати стіл після вечері, помити тарілки, полити квіти тощо).

ГРА ДИТИНИ

Дитина — родина. Грі належить центральне місце в органі­зації життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку поряд з експери­ментуванням і пізнавальним спілкуванням. Гра насичує кожен день, че­рез неї відбувається формування життєвого досвіду дитини. Вона стає однією з найпродуктивніших форм навчання і розвитку дітей, розши­рюється коло дидактичних засобів, за допомогою яких дитина може організувати гру. Дорослим не варто нав’язувати дітям власні сюжети і правила, але гру в жодному разі не можна ігнорувати, необхідно навчи­тися розумно нею керувати, стимулювати ігрову діяльність дітей, забез­печити ситуацію, яка допоможе їм самовизначитися в ігровій ситуації.

Гра з дитиною передбачає активність, спостережливість, підтрим­ку, а також розуміння. Старший дошкільник не хоче займати позицію керованого, він прагне рівноправних стосунків. Для створення у дити­ни відчуття радості життя важливо забезпечити сприятливі умови для розвитку повноцінної гри. І потрібно для цього зовсім небагато: ста­витися до дитячої гри з величезною повагою і терпінням, спілкуватись з дитиною, озвучувати всі свої дії у грі тощо. Нехай гра розгортається так, як того бажає дитина. Надайте їй можливість бути лідером у цій діяльності.

ДИТИНА У ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ

Дитина — родина. У старшому дошкільному віці необхід­но формувати у дітей ціннісне ставлення до природи. Що мають вра­ховувати батьки дітей старшого дошкільного віку, якщо хочуть досяг­ти такого результату? Передусім наступне: діти старшого дошкільного віку — інтуїтивісти і раціоналісти водночас, розумні й уважні, наполе­гливі та впевнені у собі; сучасні діти потребують уважного і серйозного ставлення до них всіх членів родини, насамперед батьків; позитивних результатів у навчанні і розвитку діти досягають за умов налагодження не менторських, а ділових стосунків з дорослими; за рахунок вродже­ної гіперактивності потребують простору і свободи дій, практичних методів навчання; розвиток необхідної самостійності забезпечуєть­ся наданням права обґрунтованого вибору змісту і форми діяльності, а не жорстким регламентуванням дій і вчинків дитини з боку дорослих. Неврахування вищевказаних позицій призводить до розвитку агресив­ності, проявів навмисної недисциплінованості, у важких випадках — до виникнення і прогресування аутизму. Варто пам’ятати, що старший дошкільник засвоїть те ставлення до природи і виявить ті переконан­ня, які демонструють його батьки. Тому звертайте увагу дітей на те, що сміття на вулиці ви не кидаєте на землю, а несете до смітника; намага­єтесь прикрасити довкілля висадкою квітів у дворі чи на балконі, дба­єте про розумне використання води і тепла тощо. Залучайте дитину до праці на природі, знайдіть для неї постійне доручення, найкращим, на нашу думку, буде догляд за домашньою твариною. Якщо ж такої у ва­шій родині немає, доручіть їй спеціальною щіточкою змітати у невелич­ку коробочку крихти зі столу після прийому їжі і висипати їх птахам на прогулянці. Коробочка має бути невеликою і яскравою, зберігати її по­трібно в одному місці, поряд зі щіточкою.

Привчіть дитину до походів вихідного дня, зокрема до лісу, водо­йми, парку і зоопарку. Виїзд на дачу чи в село до бабусі перетворіть на цікаву подорож з іграми-спостереженнями, працею, відпочинком, вправами на кмітливість і уважність. У старшому дошкільному віці доречно познайомити дитину з природничим музеєм міста, сходити з нею на виставку квітів чи тварин, попередньо закріпивши правила поведінки у таких місцях.

ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

Дитина — родина. Подбайте, щоб у дитячому куточку було достатньо не тільки дидактичних посібників, придбаних у магазинах («Кубики сома», «Пентаміно», «Танграм», «Колумбове яйце»), а й зроб­лених власноруч разом з дитиною, а також природних та викидних ма­теріалів, з якими дитина може діяти без вашої участі: камінчики, ка­штани, жолуді тощо. Для кожного виду матеріалу необхідно виділити окрему коробку, в якій вони будуть зберігатися. Після використання матеріалів їх необхідно складати на місце. Такі доручення дитина шос­того року життя має виконувати без нагадування дорослими. Заняття дитини шостого і сьомого років життя наповнюються пізнавально-пошуковим змістом, елементарним експериментуванням: класифіка­ція за певною ознакою (всі великі каштани, всі маленькі каштани — за величиною; морська галька і камінці — за текстурою і формою),  упо­рядкування за однією чи 2-3 ознаками (колір, величина, форма), пере­творення геометричних фігур (складання геометричних візерунків для прикрашання ігрових атрибутів, саморобних книжок, подарунків до свят; викладання з паличок геометричних фігур, цифр тощо та їх пе­ретворення).

Продовжуючи вправляти дитину в упорядкуванні різних предме­тів, спонукайте позначати словами їх параметри: зелена смужка до­вга — червона смужка довша — синя смужка найдовша; широкий голу­бий шарф — ширший фіолетовий шарф — найширший помаранчевий  шарф. Як ускладнення: червона смужка довша, ніж зелена, але корот­ша, ніж синя; поклади червону смужку правильно.

Радимо продовжувати ознайомлення з народними умовними міра­ми (лікоть, п’ядь) та вправляти у їх використанні при визначенні та­ких параметрів величини, як ширина і довжина. Рекомендуємо запро­понувати дитині поміркувати, чим ці міри відрізняються від таких, як крок та чому при їх використанні отримують різні результати, тобто чому довжина стола різна при вимірюванні п’яддю тата і п’яддю дити­ни? Поясніть дитині алгоритм застосування умовної мірки: 1) зістави­ти зліва початок умовної мірки і вимірюваного параметру; 2) позначити олівцем точку, де закінчується умовна мірка на вимірюваному параме­трі; 3) покласти одну фішку, таким чином визначаючи кількість разів відкладення умовної мірки на вимірюваному параметрі; 4) зіставити по­чаток умовної мірки з точкою, повторити весь процес до кінця вимірю­ваного параметру, порахувати всі відкладені фішки і визначити результат. Ускладнення в роботі з умовними мірками (при вимірюванні рідких і сипучих речовин також) полягають у тому, що фішки не використо­вуються, а дитині пропонується запам’ятовувати кількість умовних мі­рок. Рекомендуємо, залучаючи до елементарної кулінарії, давати дити­ні можливість поглиблювати уявлення і про народні міри вимірювання рідких та сипучих речовин: дрібка, жменька тощо. Це підвищує інтерес до вимірювання і є підготовчим етапом до навчання обчисленню.

У щоденному спілкуванні з дитиною рекомендуємо використо­вувати правильні терміни сенсорно-математичного змісту, збагачу­ючи її уявлення про кількість, кольори та їх відтінки, форми предме­тів та їх величини, простір і час. Радимо частіше запитувати у дитини: «Скільки?», «Чого більше, а чого менше?» «Чому ти так вважаєш?».

Радимо звертати увагу дитини на визначення номера будинку, по­верху, квартири, транспорту, яким найчастіше користуєтеся, тощо, вправляючи у порядковій та кількісній лічбі. Доцільно вправляти у роз­різненні грошей (купюр по 1, 2, 5, 10 гривень і монет по 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок), долучаючи до планування сімейних витрат: давати дору­чення купити газету в кіоску: Якщо є 5 гривень, а газета коштує 3 грив­ні, скільки здачі ти отримаєш?

Ознайомлення з грошима, крім того, що є складовою економічного виховання, поглиблює уявлення про числа і цифри, склад числа з двох і більше менших чисел: 5 гривень може складатися з однієї купюри, з п’яти одногривневих купюр, або з двох двогривневих і однієї одногривневої купюри. Якщо використати монети, дитину можна ознайомити з елементарними дробами: в одній гривні дві монети по 50 копійок, 50 копійок — половина гривні; в одній гривні чотири монети по 25 копійок,  25 копійокчетверта частина гривні; в одній гривні десять монет по 10 копійок, 10 копійокдесята частина гривні. Так само можна діяти і з самими монетами, розкладаючи їх на монетки меншої вартості. Такі завдання відносять до завдань підвищеної складності, і тому вони не є обов’язковими для вирішення з дитиною.

Залучайте дитину до елементарної допомоги на кухні — сервіруван­ня столу, кулінарії, звертаючи увагу на необхідність дотримання ре­цепту, щоб страва вийшла смачною і поживною. Обговорюйте разом з дитиною її намагання визначити вагу продуктів, об’єм рідких та масу сипучих речовин, дозволяйте розкочувати тісто, вирізати печиво у ви­гляді геометричних фігур, цифр та випікати його, орієнтуючись за піс­ковим годинником (візьміть рецепт швидкого приготування печива та пісковий годинник на 10 хвилин — час випікання). Ставте питання для розмірковувань: Що важче — 1 кілограм картоплі чи 1 кілограм капус­ти? Чому помідорів більше, ніж картоплин, хоча овочів по 1 кілограму?

Розширюйте смакові уявлення дитини, даючи скуштувати сирі ово­чі та фрукти, які ви використовуєте для приготування страв, але про­понуйте їй впізнавати продукт тільки за смаком, не підглядаючи, із за­плющеними очима.

Радимо вправляти дитину у визначенні форми реальних предметів на основі зіставлення з геометричними фігурами: шкатулка для руко­ділля — п’ятикутник, хустинка — трикутник, серветка — ромб.

Цікавим є вправляння дитини у створенні схем і планів (кімнати, квартири, майданчика, найближчого району). Домовляйтеся з дити­ною про позначки на плані чи схемі: трикутник — дерево, квадрат — будинок, прямокутник — школа чи дитячий садок, круг — клумба з кві­тами тощо.

У щоденному спілкуванні вправляйте дитину у називанні днів тиж­ня, співвідносячи їх назви з порядковими числівниками: понеділок — перший день тижня, вівторок — другий, середа — третій, четвер — четвертий, п’ятниця — п’ятий, субота — шостий, неділя — сьомий. Пропонуйте дітям логічні задачі: Чи зміниться кількість днів у тижні, якщо першим днем тижня назвуть неділю? Мама сказала Сашкові у се­реду, що вони їдуть до бабусі післязавтра. В який день тижня Сашко зу­стрінеться з бабусею?

Радимо ознайомити дітей з різними видами годинників, їх спільни­ми і відмінними ознаками, вправляти їх в орієнтуванні у часі за годин­ником, розвивати відчуття часу.

Рекомендуємо використовувати твори художньої літератури, про­довжувати складати разом з дитиною невеличкі віршовані тексти, загадки, жарти. Спробуйте разом з дитиною скласти казку про час.

КОНСТРУЮВАННЯ

Дитина — родина. У старшому дошкільному віці збільшуються можливості дітей щодо оволодіння конструювальними діями. І Удосконалюючи їх, батькам доцільно під час прогулянок разом з дитиною розглядати різноманітні будівлі, а також фотографії та ілюстрації різних будівель, визначати їх характерні особливості, естетичне та функціональне призначення. Орієнтуйте дітей на створення різних споруд з широким використанням різноманітного будівельного мате­ріалу, акцентуючи увагу не тільки на його функціональності, але й ес­тетичності. Варто робити акцент на відтворенні зовнішніх та функціональних особливостей реальних об’єктів. Придбайте дитині різні конструкто­ри типу “Lego”, змінюючи один одним у міру їх освоєння, допомагайте їм досліджувати особливості різних наборів конструкторів, заохочува­ти створювати різні за складністю споруди. Доцільно також пропону­вати дітям створювати конструкції з різних типів конструкторів, по­єднувати їх між собою, враховуючи їх функціональність та естетичну виразність.

Старших дошкільників доцільно вправляти в мистецтві складання оригамі, пропонувати прикрашати фігурками оригамі листівки, аплі­кації, коробочки, виготовлені з паперової викрійки. Бажано збагачува­ти творчі задуми дітей, забезпечуючи їх різними ілюстраціями та схе­мами створення виробів на кшталт оригамі, допомагаючи малюкам у разі необхідності.

Можна познайомити дітей з технікою киригамі — складання паперу й вирізання його в різних напрямках, використовуючи спосіб складан­ня квадрата навпіл по прямій лінії. Враховуючи те, що техніки оригамі й киригамі складаються з багатьох операцій, які вимагають чітких дій, виховуйте у дітей цілеспрямованість та охайність у роботі. Треба вчити дітей виготовляти вироби, використовуючи шаблони киригамі, гото­ві схеми. Спочатку виготовляти площинні вироби (листівки), потім — об’ємні, як-от: метелики, сніжинки, квіти, тварини. Поступово можна збагачувати творчі задуми дітей, забезпечуючи їх різними ілюстрація­ми та схемами створення конструкцій на кшталт оригамі та киригамі, розглядаючи можливість поєднання їх в одному виробі.

Радимо разом з дитиною робити конструкції з поєднанням різного природного матеріалу, звертаючи її увагу на можливість максимально­го використання краси природних форм, збирати і розглядати різний природний матеріал, визначати, на що він схожий і як можна його по­єднати у конструкції.

Використовуючи викидний матеріал як основу для конструктив­ної творчості, разом з дитиною придумуйте оповідання про минуле та майбутнє життя предмета, що втратив своє побутове призначення, знайдіть його призначення в теперішньому. Ви можете збирати вдома безпечний викидний матеріал і приносити його у дошкільний навчаль­ний заклад, збагачуючи шляхи дитячої пошукової діяльності. Можна також залучати дітей до самостійного перетворення старих речей, ви­ховуючи таким чином економність та бережливе ставлення до речей.

ДИТИНА У СВІТІ КУЛЬТУРИ

ОБРАЗОТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ

Дитина — родина. Підтримуючи розвиток образотворчої діяльності дошкільників, батьки мають орієнтуватися на можливо­сті дітей сприймати та емоційно реагувати на художній образ та засо­би виразності в творах мистецтва різних видів та жанрів; самостійно створювати індивідуальні художні образи у різних видах художньо-ес­тетичної діяльності; під час індивідуальної та колективної роботи інте­грувати різні види зображувальної діяльності; самостійно передавати сюжетну композицію, використовуючи різні її варіанти (фризову, ба­гатопланову, лінійну) з елементами перспективи; засвоювати комплекс технічних навичок та умінь, мотивувати самостійний вибір матеріалів; брати участь у колективній роботі, планувати свою діяльність, давати мотивовану оцінку результатам. Батьки повинні створювати всі умови для стимулювання особистісного розвитку дитини засобами образо­творчої діяльності.

Для малювання на вікні з п’яти років можна використовувати гуашеві фарби, змішані з миючим засобом. Гілочка мімози, вишеньки-черешеньки, домашній улюбленець котик Фунтик, створені руками вашої дитини, стануть прикрасою домашнього інтер’єру та предметом гор­дості для дитини. Головне — пам’ятати про дотримання правил безпе­ки: не залишати дитину саму, пояснити, що на скло не можна спирати­ся, тощо. Можна спробувати вдома приготувати незвичайний матеріал для малювання — кольорові крижинки (кубики льоду, зафарбовані за допомогою харчового барвника). Виконані таким способом карти­ни дуже красиві, адже ця техніка допомагає досягти ефекту прозорості води, повітря під час малювання пейзажу.

У домашньому куточку для творчості мають бути і книжки-розмальовки: традиційні, які розмальовуються олівцями з 4-6 років, та «во­дяні», які можуть бути використані дітьми з 3 років (на яких за допо­могою вологого пензлика проявляються кольори на поверхні). Готові альбоми для дитячої творчості безсумнівно корисні, у них ви знайдете безліч цікавих завдань. Проте не забувайте про те, що справжня твор­чість починається з чистого аркуша. Головна умова успішного малю­вання — жодного примусу та позитивна емоційна атмосфера, яка су­проводжує цей вид діяльності.

Мистецтво живопису — мистецтво, яке дає змогу по-новому погля­нути на, здавалося б, буденні речі. Фактично у кожному домі є хоча б  одна репродукція, а можливо, і оригінал живописного полотна. Це не лише деталь інтер’єру, але й інструмент, який допомагає пробудити у дитині естетичне начало. Не пропустіть та не проігноруйте той мо­мент, коли дитина зацікавиться зображеним на картині. Знайдіть час поговорити з дитиною, запитати, чим їй сподобалася картина, що це за картина, що ній зображено, хто такі художники… Як правило, діти ці­кавляться мистецтвом живопису з 5-6 років.

Саме в цей період можна повести дитину у картинну галерею або музей. Пам’ятайте, що перші відвідини можуть стати визначальними у формуванні позитивного або негативного ставлення до такого виду діяльності. Для того щоб похід викликав позитивні емоції, потрібно до­тримуватися певних правил:

  • не стомлюйте дитину тривалою екскурсією;
  • не нав’язуйте дитині власні смаки та вподобання, не переобтя­жуйте її інформацією про художників та мистецьким аналізом картини;
  • дайте дитині можливість обрати для споглядання ті картини, які її цікавлять; не ігноруйте запитань дитини, навіть якщо не знає­те відповіді, знайдіть її, користуючись допомогою працівника му­зею;
  • дорослий має володіти певною інформацією про експозицію му­зею для того, щоб відповідати на дитячі запитання;
  • зазвичай картини у музеї розташовані на рівні очей дорослої лю­дини, тому подбайте про те, щоб дитина змогла зручно розгля­нути те полотно, яке їй сподобалося (візьміть її на руки так, щоб картина знаходилася на рівні дитячих очей);
  • після відвідання музею поведіть дитину до дитячого кафе;
  • обов’язково закріпіть враження дитини: купіть листівки з репро­дукціями тих картин, які їй сподобалися, запропонуйте розпові­сти про побачене родичам, друзям, пограйтеся у художню май­стерню тощо.

Дотримання цих простих правил стане запорукою того, що ваша дитина не втратить інтересу до мистецтва живопису і згодом отриму­ватиме насолоду від знайомства з творчістю художників.

МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Дитина — родина. У старшому дошкільному віці має продовжитися уведення дитини у світ музичного мистецтва. Тим самим дорослі не лише насичують душу дитини глибокими переживання­ми, пов’язаними зі сприйманням краси, а й розвивають особистісні якості дитини, передусім її естетичний смак, чутливість, почуття рит­му, такту, музично-творчі здібності дитини. Роль родини дошкільни­ка в цьому процесі неперевершена. Насмілимося стверджувати, що рі­вень музикальності дошкільника значною мірою визначається рівнем музичної культури батьків. Дорослі мають забезпечити нормальний шумовий фон у квартирі, не слід вмикати занадто голосно музику, яка звучить без упину. Такі умови негативно вплинуть на поріг чуттєвості дитини до художньо-естетичного сприймання звуків. Частина батьків намагається цілеспрямовано формувати майбутнього музиканта без урахування його власних інтересів і можливостей. Перевантаження та­кож негативно позначається не лише на розвитку дитини, а й на став­ленні до занять музикою. Тож батьки мають адекватно оцінити при­родні дані дитини, надати їй можливість зробити самостійний вибір, підтримати в її устремліннях. Звертайте увагу при слуханні музики на назву твору та його автора — вони вже мають бути у дитини на слуху; привчайте розрізняти, ідентифікувати звучання різних музичних ін­струментів, різні музичні жанри, вчіть орієнтуватися у музичному ма­теріалі. Намагайтеся частіше вступати з дитиною в художню комуніка­цію щодо змісту прослуханого. Розширюйте слухацький досвід дитини та збагачувати музичні уявлення, відвідуючи дитячі вистави, концерти    естрадної, народної та класичної музики. Сучасний інтернет дає величезні можливості для формування у старшого дошкільника елементів музичної культури через знайомство з творчістю музикантів, виконавців різних країн і епох, стеження за музичними конкурсами, формування бажання займатися  цілеспрямовано тим чи іншим видом музичної діяльності. Тож скористайтесь цими можливостями.

ТЕАТРАЛЬНА МОЗАЇКА

Дитина — родина. Нерідко батьки хочуть мати впевненість у тому, що дошкільник виявляє певні здібності до театралізованої ді­яльності, щоб діяти цілеспрямовано саме засобами цього виду мисте­цтва. Першою ознакою є наївність та безпосередність творчої дії ди­тини. Зображуючи вигаданий творчий образ, дитина не переймається глядачами чи слухачами, не копіює те, що бачила (якщо вихователем не було сформульоване завдання «діяти за взірцем»), а з великою щирістю передає своє ставлення, думки, почуття, мрії та прагнення щодо зображуваного персонажа. Саме у процесі наївної та безпосередньої творчої • дії театральний образ, зображуваний дошкільником, набуває значення І неповторного, самобутнього, оригінального.

Іншою ознакою є неповторний характер творчого задуму та зна­ходження способів його втілення. У старших дошкільників творчий за­дум часто є нестійким і мінливим, оскільки на нього можуть вплива­ти випадкові враження, почуття, переживання. Але, безумовно, велику роль у формуванні у дитини здатності «іти від думки до дії» відіграє до­рослий, який співпрацює, співтворить із дитиною або спостерігає за її грою, адже якщо вихователь підтримує зусилля дитини, спонукає її об­мірковувати тему гри, то уява дитини стає цілеспрямованою. Дитячій театральній творчості притаманна також така риса, як комунікація, творче спілкування. За наявності у дитини ознак спрямованості на те­атралізовану діяльність і навіть без неї батькам варто продовжувати організовувати походи у драматичні та лялькові театри, влаштовува­ти зустрічі з митцями театру. Діти старшого дошкільного віку можуть бути співрозмовниками на тему особливостей і змісту вистави, сце­нічного руху акторів, музичного супроводу тощо. Після відвідування театру варто надати дітям можливість втілити свої враження у різних видах дитячої творчості. Саме у старшому дошкільному віці відбува­ється формування театрального сприймання, за правильне формуван­ня якого також несе відповідальність дорослий (педагог та батьки).  Відвідування театру дітьми, перегляд ними вистав у виконанні акторів-професіоналів та спільне обговорення побаченого є обов’язковою умовою, без виконання якої вищезгадані принципи творчого розвитку старших дошкільників та можливість їх реалізації будуть зведені до мі­німуму. Адже лише у театрі можна відчути так зване театральне хвилю­вання, почуття, що змушує «дихати в такт» та з’єднує акторів і гляда­чів непомітними нитками, по яких проходять сильні нервові імпульси, змушує переживати побачене ще тривалий час після закінчення виста­ви, спонукає переосмислювати власне життя.

Старші дошкільників під керівництвом і за участю батьків вже здатні самостійно підготувати атрибути і фігурки для настільного те­атру, скласти сценарій і організувати виступ. Діти цього віку здатні об’єднатися у творчий колектив для реалізації творчого задуму. Тож варто створити їм відповідні умови та надати більші повноваження, НІЖ були у попередньому віковому періоді.

ЛІТЕРАТУРНА СКРИНЬКА

Дитина — родина. Твори для читання та розповідання старшим дошкільникам значно ускладнюються за сюжетом і стають більш об’ємними. Казки різняться за змістом, сюжетом та композицій­ною будовою, тож методика їх використання у різних вікових групах також має бути специфічною.

Якщо говорити про добір казок, то їх можна умовно поділити на групи. Так, більша частина чарівних казок характеризується поєд­нанням фантастичного і героїко-історичного сюжетів. Це такі казки: «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка», «Три брати», «Царівна-жаба», «Чабанець», «Кирило Кожум’яка», «Іван Побиван», «Іван — мужичий син», «Козак Мамарига», «Яйце-райце», «Казка про королевича та заліз ного вовка», «Летючий корабель», «Казка про Іллю Муромця та Солов’я- розбійника» та ін. Інша група — соціально-побутові казки, в яких ві­дображаються дійсні, реалістичні події, в них переважає тема праці: «Правда та Кривда» «Мудра дівчинка», «Кирик», «Язиката Хвеська», «Два брати», «Заяче сало» та ін.

Старшим дошкільникам стають доступними байки українських письменників, в алегоричних образах яких засуджуються негатив ні вчинки людей — несправедливість, зажерливість — і вихваляються кмітливість, дотепна вдача. Дошкільникам доступні байки Л. Глібова («Лебідь, Щука і Рак», «Чиж та голуб», «Зозуля та півень»), Б. Грінченка («Журавель та горобець», «Жайворонок та свиня», «Хміль та квітка»), Є. Гребінки («Лебідь і гуси», «Сонце та хмари», «Горобці та вишня»), О. Пчілки («Снігур та щиглик», «Миша-городянка і Миша-хуторянка») та ін.

Не лише читання, але й художня комунікація набувають особливого значення для старших дошкільників. Просто читати дитині — вже не­достатньо, кожен прослуханий твір варто обговорювати. Зміст кожного прочитаного твору має бути усвідомлений дитиною. Найбільш ефек­тивний підхід — розмовляти за змістом твору, пропонувати дитині придумувати альтернативні кінцівки. Варто пов’язувати те, що зобра­жено й написано на сторінках книги, із власним досвідом дитини, го­ворити про героїв твору, звертати увагу на окремі слова в тексті, пояс­нювати їх значення, виокремлювати певні поняття. Такий тип читанні називається діалогічним. Можна пропонувати переказувати твір, шу­кати в тексті ключові слова, складати за змістом твору речення, придумувати закінчення до твору чи свої розповіді, казки, виконувати ігрові завдання тощо.

Дорослий має допомогти дитині помітити цікаві художні образі порівняння, означення, інші засоби виразності мови й мовлення тощо. Спонукайте дитину до спілкування за змістом розглянутого, почутого, самостійно чи спільно з вами прочитаного в книзі, цікавтеся її почуття­ми, настроєм після прослуханого чи прочитаного твору, ставленням до героїв, стимулюйте до самостійних роздумів, запитань, висновків тощо.

Така діяльність сприяє розвитку мовленнєвої, пізнавальної та твор­чої активності дитини, дає змогу поступово набувати навичок актив­ного читача, самостійно обирати твір для слухання (читання, розучу­вання напам’ять), спілкуватися за змістом прочитаного та самостійно інтегрувати елементи іншої мистецької діяльності (театралізовані ігри, інсценізації, римування, спів, образні рухи, маски) то що.