Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Правила успішного мовленнєвого розвитку дитини 3-го року життя

Правила успішного мовленнєвого розвитку дитини 3-го року життя

  1. Створити розвивальне мовленнєве середовище (в ДНЗ, в групі, вдома). Емоційно насичувати мовленнєве спілкування з дитиною в ході ознайомлення з навколишнім та природою. Все в групі повинно бути на рівні очей дитини. Не зловживати заборонами.
  2. Успішний мовленнєвий розвиток дитини можливий завдяки чіткій системі   роботи з вирішення мовленнєвих завдань з розвитку її активного мовлення, формування граматичної будови і звукової культури мовлення, збагачення словника (комплексні та тематичні мовленнєві ігри — заняття, інтегровані заняття, міні — заняття, бесіди, дидактичні ігри та вправи, творчі ігри, індивідуальні ігри — заняття, театралізована діяльність, самостійна діяльність, робота з книжкою, моделювання мовленнєвих ситуацій, активна рухова діяльність, спостереження, праця тощо).
  3. Важливою формою навчання дітей рідної мови є заняття з мовленнєвого спілкування, на які дітей об’єднують у підгрупи з більш-менш однаковим рівнем мовленнєвого розвитку. Заняття доречно починати з молодшої підгрупи.
  4. Відомо, що мовне вміння чи навичка не можуть бути сформовані за один раз. Тому інтервал між мовленнєвими заняттями повинен заповнюватися індивідуальною роботою з окремими дітьми на засвоєння (закріплення, ускладнення) програмового матеріалу з попереднього заняття.
  5. Індивідуальну роботу з мовленнєвого спілкування слід проводити          щоденно з однією дитиною або 2-4 дітьми, які мають спільний мовленнєвий недолік (не менше 2-х разів на тиждень з кожною дитиною).
  6. На мовленнєвому занятті слід використовувати різноманітні завдання, направлені на те, щоб дати можливість дітям змінити свою позу, порухатися.
  7. Домінуюча роль повинна бути відведена індивідуальним заняттям, які дозволяють реалізувати індивідуалізовану програму мовленнєвого розвитку дитини, яка або випереджає віковий рівень, або ж має нижчі за вікові показники розвитку. Нормою мовленнєвого розвитку дитини є не середньостатистичні для дитини 3-го року життя показники, а ті кращі, які за оптимальних умов можливі у цьому віці.
  8. Дотримуватися наскрізного вирішення мовленнєвих завдань в ДНЗ та групах дітей раннього віку зокрема.
  9. Дорослий — зразок комунікативної активності дитини. Від його загальної та мовленнєвої культури залежить успішний мовленнєвий розвиток малюка, який наслідує мовлення дорослого. Стиль спілкування педагога з дітьми повинен бути діалогічний, демократичний.
  10. Не зупинятися на досягнутих мовленнєвих вміннях малюка без постійного їх розвитку, що може призвести до збіднення мовлення та зниження мовленнєвої активності дитини.
  11. Основною формою мовленнєвого спілкування має бути діалог у предметній співпраці з дорослими.
  12. Не допускати домінування процесу розуміння мовлення дитиною над процесом розвитку її активного мовлення. Ці обидва процеси повинні реалізовуватися паралельно, цілісно.
  13. Активізуючи словник дитини словами — назвами предметів, потрібно одночасно показувати дії з ними, пояснювати їх властивості.
  14. Програмовий зміст заняття необхідно підбирати так, щоб складний матеріал подавався не відразу, а через 3-4 хвилини після початку заняття, тому що активність дітей зростає поступово. Не слід в ході заняття    допускати довгих пауз, які ведуть до розсіювання уваги дітей. Але після    запитання треба дати дітям можливість трохи подумати.
  15. Не уподібнювати мовленнєві заняття в ДНЗ урокам в школі. Заняття повинні носити ігровий сюжетний характер.
  16. Пов’язувати розвиток мовлення малюків із сферами життєдіяльності -«Природа», «Культура», «Люди», «Я сам».
  17. Не зловживати емоційним спілкуванням з дитиною. Речі повинні називатися своїми іменами, а не спотвореними лише через те, що це слово легше вимовляти дитині.
  18. Перш ніж задовольнити бажання дитини, спонукати її докласти мовленнєвих зусиль, щоб висловити своє прохання дорослому.
  19. Якомога частіше звертатися до дитини з різноманітними посильними дорученнями, пропозиціями, проханнями. При цьому варто обов’язково похвалити дитину, подякувати їй.
  20. Прихід на заняття лялькових персонажів, казкових героїв варто супроводжувати ввічливим привітанням з дітьми, а їх відхід — прощанням. Вчити дітей оволодівати різними формами мовленнєвого етикету (вітання, прохання, подяка, прощання).
  21. Важливого значення надавати розвитку м’язів руки, її дрібної моторики, що активно впливає на розвиток мовлення дитини. Проводити пальчикову гімнастику.
  22. Запитання до дитини ставити чітко і коротко. Уникати надто розширених і громіздких речень з незрозумілими дитині словами.
  23. Хорові відповіді дітей обов’язково поєднувати з індивідуальними.
  24. Спілкування з дитиною починати із здивування, подиву, захоплення. Вихователь не змушує, а запрошує або заохочує дитину до мовленнєвої діяльності.
  25. Всі дії дитини потрібно супроводжувати мовленням (спочатку дорослий показує, як це робити, пізніше дитина сама, наслідуючи дорослого, вчиться коментувати свої дії мовленням; таким чином активізується плануюча функція мовлення).
  26. Частіше хвалити дитину, визнаючи її мовленнєві успіхи (посміхнутися, погладити, подякувати, обняти, поплескати по плечі, назвати лагідним словом). Не колекціонувати дитячих мовленнєвих неуспіхів з попередніх занять, а разом долати їх у співпраці. Кожну помилку дитини потрібно виправити у формі повторення нею правильної фрази, слова чи речення.       Для автоматизації словника використовувати прийом кількаразового повторення дитиною слова-назви, слова — дії, слова-ознаки, займенників, прийменників, сполучників, образних виразів, звуконаслідувальних слів.
  27. Не демонструвати своєї втоми і байдужості, не дозволяти собі знехотя відповідати на дитячі запитання. Постійно підтримувати спілкування з дитиною.
  28. Частіше залучати дитину до розгляду яскравих і доступних їй картинок, іграшок. Грати в дидактичні ігри. Читати більше художньої літератури, на сторінках якої чимало яскравих і цікавих дитині ілюстрацій. Шляхом багаторазового повторення вчити з малюками коротенькі віршики, пісеньки, забавлянки, обіграючи їх.
  29. Спонукати дитину говорити нескладними фразами, реченнями (з 3-8 слів). Зразки речень треба давати, так як дитина ще недостатньо володіє граматичними формами.
  30. Не використовувати антипедагогічних слів, які «замикають» дитину на дорослого (неправильно, сядь, помовчи, не думаєш, не так треба було сказати, тихіше, тебе не питають тощо). Це може призвести дитину до протесту, небажання брати участь у занятті, впертості, виправдовування, захисту, комплексів. Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими дітьми. Помилки дитини — це, насамперед, помилки вихователя.
  31. Темп мовлення визначає не вихователь, а дитина відповідно до своїх можливостей.
  32. Під час спілкування з дитиною обличчя дорослого має знаходитися в полі зору дитини, на рівні її очей.
  33. Вихователь має запобігати негативним впливам різноманітних стресорів, які також негативно впливають на мовленнєвий розвиток дитини: шуми, крики, жорстка регламентація життя, надмірна опіка, одноманітність життєвих вражень, заборона вільного спілкування, емоційна неврівноваженість дорослих і дітей, надмірно голосна мова вихователя, висока скупченість дітей на малій території, недостатність ігрового розвивального обладнання, бездіяльність дитини тощо.
  34. Вести постійні спостереження за мовленнєвим розвитком кожної дитини,  активно спілкуватися з нею протягом 6-ти годин робочого часу вихователя.