Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Патріотичне виховання дошкільників засобами  народної пісні

  Для українського народу патріотизм був і є найбільшою національною цінністю, тому серед патріотичних завдань,  що стоять перед освітянами, є виховання свідомого громадянина – патріота  своєї держави. Проблема формування національної свідомості кожної дитячої особистості нині набуває особливої значущості.

До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят, належать:

  • формування любові до рідного краю;
  • формування духовно – моральних взаємин;
  • формування любові до культурної спадщини свого народу;
  • виховання любові та поваги до своїх національних особливостей;
  • виховання почуття власної гідності, як представників свого народу;
  • толерантне ставлення до представників інших національностей.

Дошкільний вік, як період становлення особистості, має свої потенціальні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Якщо патріотизм – це почуття відданості, відповідальності приязні і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкіль

ному віці необхідно навчити бути прив’язною до Батьківщини.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує в собі всі сторони розвитку особистості: моральний, трудовий, розумовий, естетичний, фізичний і передбачає вплив на кожну зі сторін  для отримання єдиного результату.

Для патріотичного виховання дошкільнят важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей  патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціуму, суспільних явищ. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри ) діти поступово отримують більш – менш цілісні уявлення про своєрідність українського народу. Серед засобів національного виховання у музичній діяльності використовуємо твори українського фольклору (забавлянки, мирилки колискові, колядки, хороводні ігри та таночки).

Чи задумувались ми над тим, чому не вмирають народні пісні. А безсмертні вони тому, що в них живе, не вмирає сам народ, його мудрість, віра і незгасаюче працелюбство. Українські н6ародні пісні впродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти та милосердя, яких сьогодні так болісно не вистачає у людських взаєминах. Створені за сивої давнини, пісні передавалися із уст в уста, змальовуючи  фольклорний портрет тієї місцевості, де вони співались.

Українська народна пісня – це історія народу-трудівника, народу-воїна, що цілі віки бився за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров своє життя на виявлення своїх здібностей, на збереження своєї гідності.

Хто не був зачарований українською піснею? Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжнім, сильним і хоробрим, коханим. Найчастіше використовуємо у своїй роботі такі українські народні пісні як: «Грицю, Грицю до роботи», «Іде, іде дід, дід»,

Яка мати не співала над колискою дитини. Це перша пісня, яку дитина чує від найближчої і найдорожчої для нього  людини – її матері. І функція цього простого співу, що йде від самого серця – далеко не лише просте заколисування. Співаючи колискову, мати висловлює найзаповітнішу мрію, сподівання, бажаючи дитині довгого щасливого життя, передає їй найважливіші культурні коди. Поки діти чують колискову від своїх матерів, народ має надію і надалі зберегти свою ідентичність. «Котику сіренький», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ходить сон коло вікон» та інші колискові прийшли до нас з давніх давлень і  співаються понині.

Малі фольклорні жанри, що використовуються у сценаріях, — народні пісні календарно-обрядового змісту, родинно-побутової тематики – завжди мають  простий текст, динамічний сюжет, що легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому такі пісні варто використовувати без обмеження, тільки з урахуванням тривалості свят або розваг.

В зимовий період, після Новорічних ранків, за народним календарем,  починаємо готуватися до свята Різдва Христового. Діти з задоволенням виконують колядки, щедрівки, забавлянки – український музичний фольклор:  «Добрий вечір, Тобі, пане господарю, радуйся», «Щедрий вечір, добрий вечір»,  « В полі, полі плужок ходить», «Де коза ходить», «Біг козелець з нових яселець», «Раз, два, три, чотири, козі дзвоника вчепили».

Навесні діти готуються до іншої розваги – зустрічі Весни. Вони співають  українські народні пісні, веснянки, заклики, виконують рухи відповідно до тексту пісень: «Вийди, вийди сонечко», «Розійшлися хмарки, сонце глянуло», «Благослови мати весну закликати», «Ой весно, весно, що ти нам принесла», «Ми кривого танцю йдемо»,  «Дінь – динь»,  «Зробимо коло».

Пісня, спів і музика, часто нерозривна частина рухових забав та ігор, розвиває в дитині найкращі душевні прикмети. [  Діти з задоволенням виконують пісні-забавлянки: «У нашого Омелечка, невелика сімеєчка»,  «Іли кашку»,  «Катерина і Василь», «Ту-ру-ру, ту-ру-ру, варим кашку круту», «Куй куй ковалі, то великі то малі».

Спадщина В. Верховинця становить глибоко національне за своєю сутністю і виховне за змістом явище, що органічно поєднує педагогічну і мистецьку творчість. «Іди, іди дощику», «Диби – диби», «Труби Грицю», «Ой у полі жито сидить зайчик», «Ой летіла зозуленька»,  «Яструб і курчата», «Павлику равлику».

Український фольклор пов’язаний із народними традиціями  своїм корінням сягає у минуле. Він збагачує знання дитини про минулі часи, збагачує дитяче мовлення образними висловами, епітетами.

Український народ належить до найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце займає пісня, що відображує визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину ліричної душі людини, її здоровий гумор, передає впевненість і надію на краще майбутнє.

Пісенна творчість українського народу складалась і збагачувалась протягом століть, тому її розглядають як  справжній золотий фонд української музичної культури і неод’ємну частину патріотичного виховання  дошкільників.