Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Організація праці дітей на ділянці дошкільного закладу у весняний період

Весна — прекрасна пора року, що дарує нам чудову нагоду долу­чити дітей до праці у природі, розширити їх природничі знання, навчити бачити красу навколишнього світу, любити та берегти його. Навесні можна здійснити з дошкільниками багато цікавої та корисної роботи на ділянці дитячого садка. За умови належної організації така робота не тільки слугуватиме джерелом позитивних емоцій у дітей, а й сприятиме їх інтелектуальному, духовному та фізичному розвитку.

Весняні місяці — оптимальний час для посадки рослин. Ця ро­бота зазвичай викликає неабиякий інтерес у дітей. Тож, виховате­лям слід обов’язково долучати до неї своїх вихованців. Під час посад­ки рослин на городі або у квітнику, а відтак догляду за ними у дітей формується система знань про рослинний світ, зокрема:

  • про його закономірності та розмаїття:
  • про стадії розвитку рослин та їхню будову;
  • про сезонні зміни у природі.

Діти вчаться встановлювати зв’язки між окремими явищами, зокрема, між умовами зростання та інтенсивністю розвитку рослин. Дошкільники на практиці засвоюють знання про залежність стану всього живого від задоволення його потреб, дізнаються про роль лю­дини у природі. Зрозумівши ці зв’язки, діти більш свідомо ставити­муться до природи.

Навесні природа стрімко відроджується після тривалого зимо­вого сну. Споглядання динамічних змін у природі сприяє розвитку у дітей таких важливих якостей, як спостережливість, кмітливість, допитливість.

Під час праці у квітнику, саду або на городі у дошкільників формуються практичні навички догляду за рослинами, а також розвива­ються важливі інтелектуальні вміння. Зокрема, діти вчаться:

* планувати роботу;

*підбирати матеріали та інструменти, необхідні для вико­нання певних дій;

* розподіляти у часі окремі етапи ро­боти;

* розподіляти   функції   та   знаряддя праці між учасниками процесу; *адекватно оцінювати результати ро­боти тощо.

Завдяки колективній праці, яка передба­чає взаємодопомогу, у дошкільників форму­ються також комунікативні навички.

Весняною порою рослини швидко роз­виваються — з насінин з’являються пагони, підростає розсада, на гілках кущів і дерев на­бубнявіють бруньки, розпускаються перші листочки та квітки. Діти мають змогу швид­ко побачити результат своєї праці на городі або у саду. Вони відчувають значущість до­кладених зусиль і, як наслідок, стають більш активними та само­стійними.

Праця у природі корисна і для фізичного розвитку дітей, адже вона потребує перебування на повітрі, сприяє зміцненню нервової системи, передбачає зміну видів діяльності, а отже — виконання та відпрацювання різних рухів тощо.

Плануючи працю дітей у природі, необхідно враховувати такі важливі моменти:

  • характер праці;
  • тривалість та обсяг роботи;
  • способи залучення дітей до праці та організації їх взаємодії;
  • методи і прийоми виховання.

Праця дітей у квітнику, саду та на го­роді має бути різноманітною, посильною та регулярною. Варто пам’ятати, що тіль­ки різноманітна за змістом праця викли­кає у дітей живий інтерес та бажання до­лучитися до неї.

Завдання необхідно ускладнювати поступово. Фізичні зусилля, докладені дітьми для їх виконання, не повинні викли­кати перевтому. Інакше у дітей виникне негативне ставлення до трудових завдань. Тривалість праці залежить від її характеру і віку дітей. Вона може бути такою:

  • у молодшій групі — 5 — 7 хвилин;
  • у середній групі — 10-15 хвилин з невеликим відпочин­ком залежно від характеру праці;

* в у старшій групі — 15 — 25 хвилин з перервою на відпочинок або зміною характеру праці.

Знаряддя праці мають бути безпечні і відповідати віковим осо­бливостям дітей. Не варто використовувати іграшковий інвентар — ним важко і незручно працювати.

Зміст праці у природі навесні дітей молодшого дошкільного віку

(молодша та середня групи):

*висаджування розсади у відкритий грунт

* посів овочевих культур

* висаджування цибулі та часнику

* посів квітів

* зняття захисних покрівель з рослин після зими

* поливання дерев, кущів і розсади

Зміст праці у природі навесні дітей старшого дошкільного віку

(старша група):

* прибирання ділянки

* підготовка грунту до посадки та посіву — перекопування, розпушування

* догляд за рослинами — прополка, підгортання,

* прорідження, мульчування

* посів квітів та овочевих культур

* висаджування картоплі, цибулі та часнику

* висаджування розсади у відкритий грунт

* висаджування кімнатних рослин у відкритий грунт

* висаджування дерев та кущів

* поливання дерев, кущів і розсади

* зняття захисних покрівель з рослин після зими

Вихователь має регулярно залучати до праці у природі кожну дитину, а також раціонально розподіляти завдання між групами ді­тей. Трудові завдання доцільно поєднувати з різними цікавими при­йомами освітньої роботи.

Так, у роботі з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку доцільно використовувати тематичні загадки, прислів’я, приказ­ки та ігри — «Знайди за описом», «Вгадай, не помилися», «Вершки та корінці» тощо.

Надзвичайно ефективним є поєднання спостережень за роз­витком рослин з читанням художніх творів відповідної темати­ки — віршів, казок та оповідань. Наприклад, посіявши огірки або висадивши у грунт їх розсаду (а робити це потрібно наприкінці квітня або на початку травня), варто звернути увагу дітей на осо­бливості цієї овочевої культури, а потім прочитати казку чи опові­дання про неї. Тематичні читання будуть доцільні й під час догляду за рослиною. Такий підхід дасть змогу розширити уявлення дітей про світ рослин.

Після зими важливо вчасно розпочати весняні роботи на ділян­ці дошкільного закладу — прибирання, скопування, рихлення, муль­чування, посів, посадку, живлення тощо. Адже від цього залежить майбутній стан квітників, городу та саду. Розглянемо, що насамперед потрібно зробити весняної пори та до чого можна залучити дошкільників.

Весна — час великого прибирання території дошкільного закладу. Старе листя, сухі рослини, залишки покривно­го матеріалу, інше садове сміття приби­рають вже після закінчення заморозків. Під час прибирання на ділянках слід ви­рвати з корінням молоді бур’яни, доки вони не зміцніли та не зацвіли. Цю робо­ту можна виконувати спільно з дошкіль­никами.

Наприкінці березня та на початку квітня, коли земля розмерзлася, закла­дають компост. Компостну яму влашто­вують на рівному місці, захищеному від опадів. До компостної ями скидають залишки рослин, якими були вкриті на зиму кущі та дерева. З ча­сом компост стане чудовим підживленням для рослин і захистом від шкідників. Відходи, зібрані у компостній ямі, заливають неве­ликими дозами води через незначні проміжки часу. На поверхні компостної ями можна посадити кабачки, патисони, гарбузи, ви­тку настурцію. Ці рослини пришвидшують визрівання компосту та маскують непривабливу зовні ділянку.

Зазначимо, що ранньої весни підживлення, а також мульчуван­ня потребують передусім багаторічні рослини, кущі та дерева, які цвітуть пізніше навесні або на початку літа.

З настанням весни починаються посівні та посадочні роботи. Так, вже у середині бе­резня потрібно разом з дітьми посіяти у спе­ціальних ємкостях розсаду різних овочів — цибулі, перця, баклажанів, салату, базиліку, різних сортів капусти (червоноголової, са­войської, броколі, цвітної, кольрабі). Напри­кінці місяця сіють розсаду помідорів та ка­пусти пізньостиглих сортів. Пам’ятайте, що ємкості з першими сходами потрібно винес­ти у прохолодне приміщення, що є умовою подальшого правильного розвитку рослин.

У середині квітня з’являються ранні сходи моркви, петрушки, шпинату, салату, кропу, висіяних напередодні зими. Землю на грядках, де вони ростуть, необхідно розрихлити. На ділянці зимува­ла і цибуля-батун. ЇЇ потрібно звільнити від захисного покриття — сухого гілля та листя. Зазвичай дітям до вподоби така робота.

У квітні висаджують у грунт розсаду багатьох рослин. Викону­вати цю роботу слід разом із дітьми. Покажіть малятам, якими тен­дітними є молоді рослинки, що з’явилися із насінин у теплому при­міщенні групи. Наголосіть на тому, що вони потребують пильної уваги і турботи. Зокрема, перш ніж висадити розсаду у відкритий грунт, її варто привчити до нового температурного режиму. Для цьо­го за 7 — 10 днів до висадження обмежують полив та поступово збіль­шують час провітрювання. Висаджують розсаду у грунт у похмурі дні — на сонці вона може засохнути.

Діти старшого дошкільного віку з особливим інтересом і ста­ранністю працюють на городі. Вихователь має правильно організу­вати спільну працю дітей. Доцільним є такий розподіл обов’язків:

  • перша група дітей доставляє на візочку ємкості з розсадою та розташовує їх якомога ближче до місця посадки, щоб ін­шим дітям було зручно брати рослини;
  • друга група намічає рядочки чи робить лунки;
  • третя група висаджує та поливає рослини.

На очах у дітей ділянка землі перетворюється на зелений ки­лим. Діти отримують справжню насолоду, споглядаючи результат своїх зусиль. Коли роботу завершено, вихователь має об’єктивно оцінити працю дошкільників і, незалежно від перебігу роботи, обов’язково похвалити їх за старанність та акуратність.

Важливо, щоб під час праці у природі діти не лише набува­ли практичних навичок, а й отримували знання. Вихователь по­винен пояснювати причину або мету кожної виконуваної дії, на­приклад:

  • розсаду «переселяють» у грунт у похмурі дні, а якщо пого­да сонячна, то вранці або увечері; інакше, одразу потрапив­ши на яскраве сонечко, рослинки засохнуть;
  • за кілька годин до посадки розсаду рясно поливають для того, щоб грудочки землі міцно трималися біля корінця;
  • поливши посаджену рослину, вологе місце засипають су­хою землею, щоб запобігти випаровуванню.

Праця на городі — чудова нагода закріпити вміння дітей розріз­няти і правильно називати рослини.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно ознайомити з будо­вою рослин, зокрема їх кореневою системою, а також впливом по-годних умов на стан рослин.

Працюючи на городі з дошкільниками, вихователю слід активно спілкуватися з ними — разом уважно розглядати рослини, визнача­ти їхні властивості (колір, величину, форму), спільні та відмінні риси, пригадувати перебіг розвитку тої чи тої рослини тощо.

Цікавою формою організації праці у природі з дошкільниками є експеримент. Існує чимало простих та водночас захопливих спо­собів його проведення. Наприклад, можна посіяти на двох сусідніх грядках горох. Засіваючи першу грядку, використати пророщений горох, а засіваючи другу — його сухе насіння. Потім необхідно по­спостерігати разом з дітьми, на якій грядці горох зійде швидше, та допомогти їм зрозуміти, чому так відбулося. Замість гороху можна посадити звичайні та пророщені бульби картоплі.

Зазначимо, що картопля — бажаний овоч на дитячому городі. Саджаючи її або доглядаючи за нею, можна знайти чимало ідей для занять з дітьми. Наприкінці березня або на початку квітня карто­плю переносять з підвалу у приміщення з підвищеною температу­рою і вологістю, щоб пришвидшити розвиток паростків. Відбирають картоплини, які різняться кольором (білі, жовті, рожеві, червоні, темно-фіолетові) і формою (круглі, овальні, пласкі, видовжені), та розглядають їх разом з дітьми. Визначаючи ознаки цих овочів діти зможуть закріпити вміння розрізняти кольори та форми предметів. Варто поспостерігати, як у картоплі з’являються паростки. Зверну­ти увагу дітей на те, що колір і розмір паростків відповідають кольо­ру та розміру картоплини, па яких вони з’явилися. Зазначимо, що бульби картоплі готові до посадки наприкінці квітня або на почат­ку травня.

У травні час садити гарбузи. Їх можна посіяти не лише на горо­ді, але і вздовж огорожі та між майданчиками на території дошкіль­ного закладу. Декоративні сорти гарбузів доречні поблизу опор або веранди. Коли гарбузи розростуться, вони не лише прикрасять тери­торію, а й створять затінок.

Запропоновані методи робо­ти з дошкільниками зроблять їх працю на городі цікавою та емо­ційно насиченою.

З настанням перших теплих днів розпочинають роботу у квіт­нику — розпушують та оновлюють грунт, висапують бур’яни, додають добрива, обрізають минулорічні стебла багаторічних рослин (флок­сів, хризантем, айстр тощо). Зазна­чимо, що живлення рослин дорослі проводять без участі дітей.

У березні та на початку квітня сіють розсаду квітів, а також ви­саджують у грунт цибулини рослин, які цвітуть улітку, — декоратив­ної цибулі, лілей тощо. У торгівельній мережі представлено широкий асортимент насіння квітів. Однак не варто намагатися посіяти яко­мога більше їх видів і сортів. Плануючи дитячий квітник, слід послу-і говуватися здоровим глуздом та почуттям міри. Адже за умови твор­чого підходу до планування квітників територію можна прикрасити і одним видом квітів.

Добре сплановані квітники надають території дитячого садка привабливості і навіть чарівності. Творчо і вдумливо підібрані деко­ративні рослини слугуватимуть багатим матеріалом для занять із ді­тьми у природі.

Зазвичай квітники розташовують біля центрального входу або І на відкритому сонячному місці. Однак їх можна розбивати на будь-| якій вільній ділянці території дошкільного закладу. Квітники можуть мати найрізноманітніші форми:

— геометричну — квадратну, овальну, круглу, прямокутну, трикутну;

— довільну — у вигляді метелика, машинки тощо. Найбільш зручним в умовах дитячого садка є квітник у вигляді вузької (завширшки 2-3 метри) смуги вздовж паркана або доріж­ки. Біля такого квітника діти зможуть зручно розміститися під час роботи — посіву, висадження розсади, рихлення, прополювання, поливу.

Визначившись із розташуванням і формою квітника, почина­ють готувати ґрунт до посіву та посадки квітів. Цю роботу можна виконувати разом із дітьми. Необхідно окреслити межі квітника, допомогти дітям скопати землю й вибрати бур’яни. Важливо сте­жити, щоб діти працювали охайно. Зокрема, порадити їм не кидати бур’яни поруч із квітником, а одразу складати у відро.

Перед посівом квітів та висаджуванням розсади вирівнюють поверхню квітника та проводять борозни або роблять лунки. Розда­ють дітям насіння квітів або стаканчики з розсадою та пояснюють, яким чином слід саджати рослини — рядками або групами.

У центрі або на задньому плані квітника (якщо він прилягає до стіни або паркана) саджають високі рослини, у середній частині — дещо нижчі, а біля краю — низькорослі. Дітям обов’язково слід пояснити причину такого розташування квітів — розповісти про життє­дайну силу сонця і його значення для розвитку рослин, показати, що у випадку ярусного розташування високі рослини не затуляють сон­ця своїм сусідам, і всі отримують достатньо світла і тепла для життя та розвитку.

Якщо грунт вологий, поливати квітник не треба. Інакше слід запропонувати дітям полити його з лійок, що мають дрібні ситечка. Відтак попросити дітей розрихлити землю, щоб допомогти молодим паросткам пробитися нагору. Далі варто поставити прапорці, аби не забути, де що посаджено.

Залежно від погоди ніжні паростки однорічних квітів з’являться впродовж одного-двох тижнів. Догляд за квітником полягатиме у своєчасному прополюванні, поливі й розрихлюванні. Ця справа може здатися дошкільникам нудною та одноманітною. Тому, залуча­ючи дитину до такої праці, важливо підтримувати її інтерес до землеробства у цілому. Дітям можна запропонувати чимало казкових сце­наріїв виконання трудових завдань, зокрема:

* врятувати квіточку від спраги, напоївши її водичкою у спеку;

* звільнити квіточки від злих загарбників — бур’янів;

* підготувати для рослинок м’яку постіль — пухку земельку, щоб відпочивши, вони змогли зробити дітям цінні дарун­ки — чудові квіточки.

Малятам буде цікавіше працювати, якщо у квітнику «жити­муть», скажімо, керамічний зайчик або їжачок.

Перше прополювання, коли ще важко відрізнити паростки бур’яну від квітів, вихователь робить самостійно. Якщо рослини висіяні дуже густо, їх проріджують.

Спостерігаючи за своїм квітником, діти ознайомляться з різ­ними формами життя квітів. Соняшник стоїть упевнено, не згина­ючись під вітром і зливою. Настурція розкидає свою пишну зелень, відвойовуючи все більше місця під сонцем. Кручені паничі міцно чі­пляються тонкими пагонами за будь-яку опору. Ще вчора вони ряс­но квітли, а сьогодні не відкрили жодного бутона. Що ж сталося? Варто пояснити дітям, що є рослини, які реагують на зміну погоди — коли похмуро і дощить, вони згортають свої квітки. Дошкільникам буде цікаво дізнатися про квіти, які реагують на рух сонця або роз­пускаються, коли воно сідає. Такі різні, квіти однаково потребують вологи, сонця й добрив. А також турботи дошкільника-квітникаря.

Сад — чарівне місце для дітей, де вони пізнають життя рослин, проводять перші наукові досліди і долучаються до таємниць приро­ди. Гра, дослідження, відпочинок або праця у саду — це перші наочні заняття дошкільників у природі, які сприяють розвитку сенсорних відчуттів, інтелекту, емоційної сфери, а також вихованню бережно­го ставлення до довкілля.

На початку березня у саду до­шкільного закладу необхідно про­вести санітарну обрізку дерев і ку­щів. Закінчити її слід до початку активної вегетації рослин.

Якщо дерева та кущі за зиму сильно підмерзли, поспішати з об-різкою не варто. Слід зачекати, доки почнуть розвиватися бруньки. Тоді буде видно, які само гілки ви­мерзли, їх потрібно повністю вирі­зати. Цю роботу виконує двірник. А от зібрати вирізані сухі гілки та віднести їх на смітник можуть діти разом із вихователем. Місця зрізу гілок необхідно замазати садовим варом. Доцільно одягнути на стов­бури дерев ловчі пояси від шкідників.

Грунт навколо стовбурів, який було замульчовано з осені для захисту коренів плодових дерев, розчищають, перекопують, розрихлюють та систематично звільняють від бур’янів. Щоб захистити стовбури дерев і кущів від сонячних опіків, у березні необхідно по­білити їх розчином вапна.

Молоді деревця та кущі, посаджені дошкільниками спільно з до­рослими восени, потребують підживлення. В умовах дитячого садка для цього використовують органічні добрива.

Щороку весною в багатьох дошкільних закладах садять нові де­рева та кущі натомість тих, що вимерзли, поламались від снігу та льо­ду. Однак не всі дошкільні заклади мають змогу придбати саджанці. У такому випадку слід використати посадковий матеріал, який діти виростили взимку з гілочок.

Під деревами можна посіяти трави та квіти, які легко перено­сять тінь і сухість, — барвінок, герань, конвалію, медуницю, звіро­бій, багаторічні фіалки тощо. Ці рослини вирізняються насиченою кольоровою гамою та тривалим часом цвітіння, що слугуватиме при­красою саду та джерелом радості для дітей.

Дуже важливо з раннього віку виховувати у дітей культуру пра­ці. Скопуючи землю, поливаючи рослини або посипаючи доріжки піском, діти мають діяти акуратно, стежити, щоб одяг не забрудню­вався, а ділянка, де вони працюють, залишалася охайною. Якщо ди­тина забруднилася або перед нею постали труднощі у виконанні яко­гось завдання, вона починає переживати через свою незграбність або неумілість, що може призвести до небажаних наслідків. Так, ди­тина, яку спіткала невдача, намагатиметься уникати роботи, а це чи­нить негативний вплив на виховання працьовитості.

Щоб запобігти таким випадкам, вихователь має завчасно по­передити дітей про можливі помилки у діях, їх небажані наслідки та способи їх запобігання. Перш ніж розпочати працю, потрібно перевірити, чи вдягнули діти робочий одяг — фартушки, рукавич­ки тощо. Коли діти набирають воду у відерця, варто нагадати, до якого рівня можна наливати її, щоб не розплескати на шляху до городу чи квітника. Слід завчасно підготувати все, що може зна­добитися для прибирання, — совок, віник, ганчірку, рушник для витирання рук тощо. Якщо дитина через необережність припус­титься помилки під час роботи, потрібні речі для її виправлення мають бути напохваті.

Керуючи процесом роботи, вихователь має привчати дітей пра­цювати ретельно, спокійно, не відволікаючись. Це сприятиме вихо­ванню у них охайності та виробленню вміння стежити за собою. І го­ловне — у дітей розвиватиметься схильність до трудових зусиль.