Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Методична робота

ВИМОГИ ДО КУТОЧКА ПРИРОДИ

  • Відбір рослин та тварин для куточка природи здійснювати відповідно до програми розвитку дитини «Українське дошкілля» (чи інших програм, за якими працює дошкільна установа). Всі мешканці куточка природи повинні бути досить різноманітними та цікавими для спостереження, невибагливими, щоб праця по догляду за ними була доступною дітям дошкільного віку.
  • В куточку природи слід поміщати в першу чергу рослин та тварин характерних для кліматичного поясу, в якій розміщена установа. Куточки старших дошкільників поповнюються тваринами і рослинами з інших кліматичних зон. У всіх рослин та тварин, розміщених в куточку природи, повинні бути яскраво виражені ознаки груп чи класу (наприклад, риби чи птахи з типовими для цього класу будовою тіла та повадками). Потрібно також враховувати вікові особливості дітей тієї групи, для якої підбирають живі об’єкти: для молодшої і середньої груп – рослини і тварини, найбільш типові за будовою, в старшій групі, крім цього, повинні бути об’єкти, в яких типові ознаки виражені менш яскраво (наприклад, рослини, що мають не тільки зелений колір листя, риби з округлою формою тіла і видавленими плямами і т.д.).

Читати далі →

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДОШКІЛЬНИКІВ В КУТОЧКУ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

  1. Основним напрямом діяльності дітей у куточку живої природи є проведення систематичних спостережень за ростом і розвитком тварин і рослин, проведення різноманітних дослідів згідно з навчально-виховними програмами (плануванням) та організації дослідницької діяльності дошкільнят.
  2. Навчально-виховна та пошуково-дослідницька робота в куточку живої природи здійснюється відповідно плану, що складається на основі програми розвитку дитини «Українське дошкілля» (чи інших програм).
  3. Вихователь відповідає за стан та умови утримання, зберігання рослин і тварин, організацією навчально-виховної роботи з дітьми в куточку природи, відповідає за створення і підтримання умов в куточку природи, які відповідають правилам техніки безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам.
  4. Вихователь проводячи такі форми роботи в куточку природи як: заняття, спостереження, дидактичні ігри, доручення, чергування, праця, повинен забезпечити дотримання дітьми правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічного режиму, а також безпечну експлуатацію і зберігання обладнання, інвентаря та об’єктів рослинного і тваринного світу, що утримують в куточку природи.
  5. Під час навчально-виховного та пошукового досліду роботи чи догляду за рослинами і тваринами куточка живої природи слід забезпечувати раціональний режим праці та відпочинку дітей.
  6. Для закріплення знань дітей про сезонні зміни в природі в куточках природи всіх вікових груп, слід вести спеціальні календарі. В молодших та середніх групах прості, де розміщуються нескладні ілюстрації, які відображають те, що в даний період відбувається в природі, малюнки дітей і т.д. В старшій групі дещо складніше. В них діти відмічають значками погоду сьогоднішнього дня, малюнки дітей, що відображають стан природи в даний момент, ілюстрації, які відображають те, що характерно для даної кліматичної зони і т.д.

 ОХОРОНА ПРАЦІ ДІТЕЙ

  1. Згідно з правилами внутрішнього розпорядку, що діють у дошкільних закладах, з дітьми, які залучаються до проведення дослідницької роботи по догляду за рослинами та тваринами в куточку природи, проводяться відповідні бесіди та заняття.
  2. Інструкція з техніки безпеки розробляється вихователями та методистом і затверджується завідувачем дошкільної установи. Діти можуть бути допущені до роботи в куточок природи лише після проведення вихователем бесіди чи занять, що дали дітям знання з правил техніки безпеки.
  3. Навчально-дослідницьку роботу та догляд за рослинами і тваринами діти здійснюють лише в присутності дорослого.
  4. Вихователь, який здійснює керівництво роботою дітей в куточку природи, несе повну відповідальність за дотриманням трудового законодавства, правил, норм, інструкцій з техніки безпеки та охорони праці.

Формування природничої компетентності дошкільника

 «Природа рідного краю – верба над тихим ставком, тополя над шляхом, запашний луг, жовте пшеничне поле –все це не просто середовище, в якому росте, зводиться на ноги й робить перші кроки на Землі маленька людина, це тисячі найтонших коренів, що беруть і несуть життєдайні соки до гілок  і листя, і розквітає могутнє дерево — Людина»

Василь Сухомлинський

 Видатний педагог і письменник   В.О. Сухомлинський вважав необхідним вводити малюка в навколишній світ природи так, щоб він щодня відкривав в ньому щось нове для себе, щоб ріс дослідником, щоб кожен його крок був мандрівкою до витоків чудес у природі, загартовував волю. Своєчасно ввести дитину у світ рідної природи, виховати любов до неї, пізнавальний інтерес до її явищ, закласти основи природничої компетентності — важливе завдання роботи дошкільного навчального закладу.

Природнича компетентність формується у дошкільному віці, коли діти ознайомлюються з особливостями навколишнього середовища. Враховуючи надзвичайну емоційну чутливість малюків, перевага повинна надаватись емоційно-естетичному сприйманню природи, розвитку естетичних, інтелектуальних, гуманістично спрямованих почуттів у ставленні до природи.  Важливо, щоб в процесі екологічного виховання здобуття знань, умінь і навичок не було самоціллю, а сприяло формуванню основ екологічної культури.

Зміст Базової програми «Дитина» багатоплановий і відповідно конкретизований, в ньому визначена система доступних дітям певного віку цілісних уявлень про природне оточення, пізнавальні дії (практичні, сенсорні, дослідницькі) та види діяльності, якими вони оволодівають. Методичні завдання з цього питання наступні: навчити дітей на емоційно-сенсорній основі спостерігати природу, сприймати та оцінювати естетичну своєрідність її об’єктів та явищ у розмаїтті чуттєвих характеристик; цікавитись довкіллям; турбуватись про нього; розповідати, запитувати, передавати враження в розповідях, музично-рухових імпровізаціях, малюнках; сформувати здатність співпереживати природі, виховувати потребу її оберігати, захищати від  шкідливого втручання. Результатом такої роботи має стати сформоване ціннісне ставлення дітей до природи, в якому відображуються інтелектуальні, емоційні, творчі та інші можливості та потреби дитини. Робота по формуванню природничої компетентності дошкільника повина бути побудована за сезонним принципом, а теми розташовані концентрично. Це дасть змогу на щоразу складнішому матеріалі розширювати, збагачувати, систематизовувати  уявлення дітей про природу, забезпечить їхню цілісність, дозволить створювати основу для накопичення певних фактів, вправляти в певних уміннях, навичках, розвивати здібності.

Екологічні проблеми і необхідність їх подолання породили новий напрям в освіті – екологічний: усім необхідно розуміти, як людина пов’язана з природою і як залежить від неї, які в природі існують закономірності і чому людство не має права їх ігнорувати. Два останні десятиліття – це період становлення екологічного освітнього простору. Це період вироблення нових понять: екологічна свідомість, екологічне мислення, екологічна культура. У цей же період здійснюється пошук ефективних методів екологічної освіти, створюються технології  навчання і виховання дітей. Щоб вижити, людство повинне навчитися жити на Землі по-новому. Кожній людині планети Земля необхідно опанувати мінімальний набір екологічних знань і способів діяльності, для того, щоб його поведінка була осмисленою. А рішення цієї задачі можливе за умови формування природничої компетентності дітей, як компонента життєвої компетентності дитини.

У методичних матеріалах до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Дитина” означено напрями формування природничої компетентності дошкільника:  формування світосприймання, розвиток світорозуміння, формування ціннісного світоставлення.

Формування світосприймання передбачає надання дітям реалістичних уявлень про доступну їм наукову картину світу природи, а саме:

  • ріст і розвиток живого організму;
  • багатоманітність у живій природі;
  • діяльність людини у природі;

Розвиток світорозуміння передбачає наявність елементарних уявлень про причинно-наслідкові зв’язки в природничому довкіллі та взаємозв’язок природних умов, рослин і тварин, про позитивний і негативний вплив людини на стан природи.

Ціннісне ставлення дошкільника насамперед має проявлятися у сформованій природо-доцільній поведінці, що передбачає:

  • варіювання особистої поведінки відповідно до стану рослин і тварин;
  • бажання та готовність включатися у практичну діяльність зі створення та збереження умов, необхідних для життєдіяльності рослин і тварин;
  • прагнення дотримуватись правил природокористування.

Специфіка умов у Базовій програмі полягає у тому, що зміст природничої компетентності у ній визначено в основних видах діяльності, в усіх формах активності дитини, у базових якостях особистості. Отже, усвідомлення дитиною власної позиції у взаємодії з природою повинно відбуватися в ігровій, комунікативній, пізнавальній, предметно-практичній та художній діяльності.

Завдяки структурі Базової програми, педагоги легко орієнтуються у змісті природничої компетентності дітей раннього, молодшого і старшого віку. Кожен з напрямів формування природничої компетентності дошкільників вимагає певних умов для реалізації своїх завдань. Головне з цих умов – природне розвивальне середовище у приміщені та на території ДНЗ. До створення екологічного розвивального середовища  педагоги дошкільних навчальних закладів повинні підходити творчо — максимально задіяти його традиційні складові та створили нові нетрадиційні елементи. Це дасть змогу розширити та збагатити екологічне розвивальне середовище, надати йому додаткових можливостей. Звичайно, лише створення розвивального середовища не розв’язує повністю завдань екологічного виховання. У розв’язанні завдань формування природничої компетентності у дошкільників необхідно покладатись на професійного педагога, який усвідомлює значущість природничої компетентності у становленні екологічної особистості: знає завдання, зміст та умови формування природничої компетентності дитини з раннього віку; проявляє готовність оптимізувати педагогічну діяльність у дошкільному навчальному закладі за Базовою програмою.

В дошкільних навчальних закладах педагоги повинні створювати атмосферу зацікавленості, сприятливі умови для реалізації поставлених завдань.

З метою підвищення рівня професіоналізму і педагогічної майстерності з педагогічними колективами нашого району проводиться відповідна робота. Це організація різних традиційних, інтерактивних методичних заходів, важливе місце в педагогічному процесі посідають комбіновані, комплексні, домінантні, сюжетно-ігрові заняття, насичені екологічним змістом. Вони різні за формою, але мають всебічне розвивальне значення і побудовані на зміні видів діяльності. Перевагу надаємо інтегрованим заняттям, щоб систематизувати та узагальнити знання, отримані під час тривалих спостережень, природоохоронної діяльності.

В дошкільних навчальних закладах розроблена тематика занять – милування природою за творами Василя Сухомлинського. Спостереження та милування яскравими пейзажами, гармонійним поєднанням барв у довкіллі, пробуджує у дітей відчуття краси, сприяє їхньому естетичному розвитку. На таких заняттях вихователі не нав’язують готових знань, а дають дітям змогу ділитися своїми почуттями і лише потім акцентують на основному. Все це відбувається на лоні природи, з поєднанням музики, образотворчого мистецтва, трудового виховання, валеології.

Для того щоб сформувати у дітей інтерес до отримання нових знань, наші педагоги використовують мовленнєві логічні завдання: створення ситуацій, що спрямовані на формування позитивних моральних якостей та ціннісного ставлення до природи, різні запитання – проблемного оцінювального характеру, запитання – загадки тощо. Правильно розв’язати такі завдання діти можуть лише тоді, якщо чітко усвідомлять зв’язки і закономірності у природі. Використання мовленнєвих логічних завдань ставить дітей у ситуацію, коли вони змушені використовувати різні прийоми розумової діяльності, такі як порівняння і аналіз. Це активізує самостійність, уміння добирати шляхи розв’язування завдань, робити висновки, узагальнення.

Для стимулювання розвитку інтересу до пізнання природи вихователі використовують різні літературні джерела. Саме література, викликаючи емоційний відгук на певний образ, сприяє підвищенню зацікавленості дітей природою. Художнє слово, вірші, загадки, казки, легенди, приказки, скоромовки активізують емоційно-образну уяву дітей під час різних видів роботи з ними.

Природа своєю різноманітністю привертає увагу навіть найменших дітей, допомагає збагатити їхні уявлення, є джерелом радісних відкриттів і переживань. Педагоги повинні відкрити своїм вихованцям природу як живу лабораторію, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школу в якій успішно оволодівають елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природних ресурсів, їх примноження й охорону.

Одним з найбільш ефективних елементів повноцінного екологічного середовища є екологічна стежина. Вона допомагає реалізовувати дуже важливу педагогічну ідею – виховання дитини через спілкування з природою.

Саме на екологічній стежині у дошкільників формується здатність споглядати і бачити природу, слухати і чути її голос, розуміння самоцінності природи та її компонентів. У процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища, розвивається емоційно-чуттєва сфера особистості, діти збагачують свій життєвий досвід прикладами позитивної взаємодії з навколишнім світом, а найголовніше – вони починають відчувати красу в усьому, що їх оточує.

Ураховуючи, що однією з найбільш ефективних форм роботи на екологічній стежині є цільові прогулянки та екскурсії, ми розробили їх тематику. Пам’ятаючи про те, що екскурсії – це особливий вид занять, на яких діти ознайомлюються з явищами природи у їх взаємозв’язках, з рослинним і тваринним світом у середовищі існування, вихователі беруть до уваги загальні принципи побудови системи занять, які полягають у врахуванні основних етапів засвоєння знань, наданні переваги формам і методам, які забезпечують безпосередній контакт з природою ( колективним та індивідуальним спостереженням, іграм на природничу тематику, дидактичним вправам на основі природних матеріалів – листя, квітів, жолудів, каштанів тощо ).

Зі старшими дошкільнятами навесні організовуємо екскурсії до заповідника Асканія — Нова. Під час екскурсій вихователі опрацьовують такі теми: “Чому метелики літають над квітами?”, “Що шукають у траві мурашки?”, “Чому вивішують годівнички?”, “Де заховалася жар-птиця?” тощо.

А от цільові прогулянки педагоги починають проводити у молодшій групі. Цінність таких прогулянок полягає в тому, що завдяки регулярності їх проведення можна разом з дітьми простежити зміни в об’єктах природи, виявити їх причини. Основною метою цільової прогулянки є не стільки розв’язання пізнавальних завдань, скільки збагачення естетичних і моральних вражень дітей або виконання ними нескладних практичних завдань.

Однією з умов безпосереднього спілкування дітей з природою є куточок природи. Він відіграє важливу роль в процесі  навчання, виховання та розвитку дітей. Тут вихователі дають дітям перші уроки доброти, терпіння, доброзичливості, працьовитості, відповідальності всіх тих цінних якостей, які допоможуть їм вирости  справжніми людьми. Під час праці збагачується мовлення дітей новими для них словами. Враження від діяльності спонукають до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу  і порівнянь.

Праця в природі є тією діяльністю, під час якої вихователі оптимально здійснюють всі завдання екологічного виховання : формування знань про  найбільш важливі взаємозв’язки у природі; доступні дошкільнятам; ціннісні орієнтації; бажання спілкуватись з природою; засвоєння правил природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього природного середовища.

Час дошкілля – унікальний період у розвитку дитини. Дитина має величезні можливості інтелектуальної діяльності, яка ґрунтується на активному мисленні, пошуку різних способів виконання  певного завдання. Враження одержані від рідної природи змалку, глибоко западають у душі малятам, а в майбутньому є чи не вирішальними у ставленні до рідного краю.

Значну увагу  приділяємо пошуково – дослідницькій діяльності  дошкільнят. У дослідницькій роботі пошукове завдання виконується практично, що відповідає наочно – дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити своє судження. Спочатку діти отримують інформацію. Під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причино – наслідкові зв’язки, доходять певних висновків.

Одним із нетрадиційних складових екологічного розвивального середовища є природнича лабораторія. ЇЇ обладнання не потребує значних витрат. Матеріалом, що  використовується для роботи з дітьми є пластикові скляночки. Коробки з – під продуктів, одноразові тарілочки, пісок, глина, сіль, цукор,  барвники, предмети з різних матеріалів, лупи тощо. Робота в лабораторії планується з молодшого віку і проводиться раз на тиждень, решта днів – робота вихователів на прогулянках і заняттях, в повсякденному житті, яка враховує принципи послідовності, системності, науковості, доступності.

Робота в лабораторії передбачає перетворення дітей на «вчених», які проводять досліди, експерименти, спостереження. Вона зацікавлює дітей, тому вони з нетерпінням чекають на неї. Низка нескладних дослідів з повітрям, водою, ґрунтом  допомагає  розкрити  деякі таємниці довкілля і сприяє формуванню у дітей реалістичних уявлень про причино – наслідкові зв’язки  в природі. У більшості дослідів результат можна отримати одразу.                          Наприклад, перетворення  води на різні стани, розрізнення вологої чи сухої землі. Але є досліди й довготривалі – висаджування коренеплодів у світлому та темному місці чи висаджування цибулі у грунт та у воду.

Широкого  визначення набув останнім часом метод проекту як універсальний засіб впливу на інтелектуальну, емоційно – чуттєву та вольову сфери особистості дитини, як шлях розвитку  ініціативної творчої особистості. Вихователі  надають перевагу короткотривалим екологічним проектам таким, як: «Прикрась довкілля», «Колекція тварин», «Прогноз погоди», «Природа скаржиться» тощо.

Комплексне використання дитячого  експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дало змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців  у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

Тісна взаємодія з батьками – необхідна умова успішної  роботи з дітьми. Педагоги  використовують різні форми роботи з родиною. Вони спрямовані на розширення знань батьків про методи і прийоми екологічного виховання дітей, залучення їх до спільної з дітьми природоохоронної діяльності.

На батьківських зборах ми ознайомлюємо батьків із завданнями, які вирішує дошкільний навчальний заклад з питання формування природничої компетентності дошкільників. Анкетування батьків з екологічного питання дало нам змогу з’ясувати  проблеми у сімейному вихованні та спланувати цикл консультацій, рекомендацій, порад на допомогу батькам.

У дитячих садках склалася система роботи з проведення екологічних акцій. Це ряд дій спрямованих на досягнення будь – якої мети для формування у дітей і дорослих екологічної культури, екологічної свідомості, екологічного світогляду.

Отже, завдання до виховання у дітей природничої компетентності полягає в нагромадженні, систематизації, використанні знань дітей про природу, вихованні любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст  полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.