"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

Багатство українських звичаїв

Українознавство — це наука про націю, людину в її зв’язках із приро­дою, мовою, історією, побутом, обрядами та звичаями, усною творчістю. Це важливий і могутній чинник навчання і виховання, розвитку особис­тості й оздоровлення суспільства.

Запропонований матеріал із розвитку мовлення доповнює вправи під­ручника.

Списати текст. Потрібні слова написати з вели­кої букви.

З давніх-давен на країні останній вечір під _овий рік зветься щедрим вечором. Пісні, які виспівують у цей вечір з побажаннями щастя, назвали щедрівками або щедриками.

Щедрівка — старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 13 та 14 січня.

Прочитати і списати. Виконати звуко-буквенний аналіз підкреслених слів, побудувати їхні звукові моделі.

Давня українська хата мала нерухомі меблі. Їх май­стрували одночасно з хатою. Це піл, лави, полиці для посуду (мисники), жердки. Стіл, ослони, скриня, дитя­ча колиска належать до рухомих речей.

Піл — нари в селянській хаті, розміщені між піч­чю і протилежною стіною.

Прочитати і переказати. Дібрати заголовок. Ви­писати слова з м’яким знаком та апострофом.

Українська вишивка багата різними орнаментами, їх народні назви стверджують, що в орнаменті зобра­жені конкретні рослини, тварини, предмети побуту. Найпопулярніші хміль, реп’яхи, вишеньки, в’юнок, гре­бінці, зозульки, хвильки. (Д. Чугай)

Прочитати і списати текст. Визначити його тему, дібрати заголовок.

Протягом століть скриня на Україні була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, при­краси. В ній зберігався посаг нареченої. Скриня стояла на почесному місці. Професія скринника була почесною. Скрині виготовляли з липи, тополі, берези, вільхи, вер­би. (За Л. Орел)

Посаг — майно, гроші, що їх дають батьки, родичі нареченій, коли вона виходить заміж.

Скринник, скриняр — той, хто виготовляє скрині.

Прочитати текст. Визначити тему розповіді і ді­брати заголовок. Намалювати малюнок до тексту.

Чумаки торгували рибою, сіллю, за якими їздили на волах до берегів Чорного та Азовського морів. Дорогою вони продавали дерев’яний посуд, діжки, цебра, скри­ні. Ці поїздки були тривалими і небезпечними. Гуртом чумаків керував отаман, який добре знав шлях, орга­нізовував оборону валки від розбійників, визначав місце привалів та ночівлі. (З газет)

Чумак — візник, торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу для продажу.

Цебро — велике дерев’яне відро.

Валка — окрема група підвід з вантажем, що перевозиться.

Прочитати текст. Переказати його зміст, дібрати заголовок. Коротко записати переказ у зошити.

У Давній Русі дуже поважали книгу. Книги тоді були рукописними. Книжники писали їх від руки бага­то місяців. Кожну букву вимальовували, прикрашали орнаментом. У таких орнаментах можна було поба­чити зображення тварини, птаха, рослини, людської фігури. Писались ці букви розтертими у порошок рубі­нами і смарагдами.

Давня Русь — держава слов’ян.

Книжник — людина, що переписувала книги.

Рубін — коштовний камінь червоного кольору.

Смарагд — коштовний прозорий камінь яскраво — зеленого забарвлення.

Прочитати і переказати. Чого навчає цей текст?

З глибини віків людське слово таїло в собі щось магіч­не. Вчені стверджують, що настрій людини залежить від повсякденного вітання. Здрастуйте! Доброго ран­ку! Ці слова, сказані вранці спокійним, лагідним голо­сом, є чарівними. Вимовлені вами, вони створять на­стрій, успіху роботі ваших товаришів. Пам’ятаймо це! (З газет)

Доповнити речення словами за змістом і подани­ми питаннями. Скласти коротку розповідь.

Мама вишиває (що?)… Нитки лягають на тканину (як?)… Орнамент виходить (який?)… На ньому зобра­жені (що?)… Мені подобається (що?)…

До поданих додати слова за питаннями й утво­рити сполучення. Усно скласти зв’язану розповідь, використовуючи утворені сполучення слів.

Дитина (яка?)… У колисці (якій?)… Співати (що?)… Бавити (кого?)… Колихати (в чому)… Усміхатися (кому?)…

Встановити зв’язок за допомогою питань у пода­них сполученнях слів. З двома на вибір сполучен­нями слів скласти і записати речення.

Жалка кропива. Дерев’яне коромисло. Великий коро­вай. Носити воду. Носити на плечах. Носити з річки. Пекти на весілля. Пекти в печі.

Коромисло — вигнута дерев’яна палиця, за допо­могою якої носять на плечах відра з водою.

Коровай — велика кругла хлібина з прикрасами, яку випікають на весілля.

Виписати три сполучення слів із поданого тексту. За допомогою питань встановити зв’язок між словами.

Писанка — яйце вкрите орнаментам. Писанка — символ Сонця і весняного пробудження. Розмальовува­ли гусячі, качині, журавлині яйця, а пізніше — курячі. Кожен візерунок писанки щось означав. Кривулька пе­редавала вічність сонячного світла. Зірка виступала символом Сонця. Люди дарували писанки як знак до­брих побажань. (Із газет)

Символ — умовний знак предмета, явища, поняття.

Переписати текст. Пояснити, з яким значенням — прямим чи переносним — ужито в ньому виділені слова. Навести свої міркування.

У піснях, думках оспівана праця вишивальниць. Гол­кою, у вушко якої затягнута нитка, вони творять чу­деса. Голка веде нитку рівненько, дрібненько. І від того візерунки грають, співають. (Із газет)

Вишивальниця — та, хто вишиває, володіє ремес­лом вишивання.

Прочитати і переказати текст. Виписати слово «сорочка» разом із пов’язаним із ним словом у ре­ченні. Позначити змінну частину слова.

Наші предки вважали, що полотняна сорочка не лише захищала від негоди, а й боронила від лиха. Вона мала чарівну силу. Тому білу сорочку колись люди шили, вишивали і носили так, щоб не порушувати давніх зви­чаїв. У жіночій сорочці вишивали коміри, пазухи, рука­ви, подоли. (За Р. Чугай)

Звичай — загальноприйнятий порядок, традицій­но встановлені правила суспільної поведінки.

Пазуха — проріха спереду сорочки для одягання.

Подол — нижній край сорочки, спідниці, сукні.

Списати речення. Підкреслити слово, вжите в кількох значеннях.

Погода впливає на домашню кішку. Перед теплом кішка лягає посеред кімнати, простягається і спить. А перед дощем, холодом шукає теплішого місця.

В Оленки впало відерце у криницю. Тато взяв кішку і дістав відерце з криниці.

Кішка — домашня тварина.

Кішка — особливий крюк, якір із трьома лапками.

Переписати текст. Підкреслити слова, близькі за значенням.

Дуда, коза, баран, міх — це все назви одного музич­ного інструмента. Але найбільш поширена його назва — волинка. Вона дійшла до нас із давніх часів. На ній грали пастухи. (За Л. Черкаським)

Прочитати, знайти і виписати слова, близькі за значенням.

Слово «вишивка» походить від слова «шити». Давня назва вишивки «шитво», «шив». У народі вишивку на­зивають «нашиття», «пошиття», «розшиття», «про- шиття». (За Р. Чугай)

Переписати текст. У виділених словах позначити основу.

Хата поліщуків була курною, зрубленою із соснових колод. Дах робили з дощок. У ньому був отвір для вихо­ду диму. В цей отвір вставляли лучинник, де горіла лу­чина. При лучині пряли, ткали, шили, вишивали, плели постоли. (За Ю. Лабинцевим)

Курна хата — хата, в якій була піч, але не було ди­маря. Дим виходив крізь двері і спеціальні отвори у стелі та даху.

Лучинник — велика луб’яна труба, підставка для лучини.

Луб — підкірка дерева (берези, липи).

Лучина — довга тонка тріска.

Постоли — м’яке селянське взуття з цілого шмат­ка шкіри, яке носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками.

Списати текст. У виділених словах позначити за­кінчення та основу.

Колись у кожній хаті на рушниках, скатерках, сорочках квітли багряні маки, співуча калина, дубо­ве листя. Дуб був священним деревом слов’ян. Черво­на калинонька уособлювала молоду дівчину. Калинові кетяги є символом України. (З газет)

Священний — особливо дорогий, шанований.

Слов’яни — народ, що живе в Європі: українці, ро­сіяни, білоруси, поляки, чехи, болгари, словаки.

Кетяг — пучок ягід, квіток на одній гілці, сте­блині: китиця, гроно.