Навчально-виховний комплекс № 24

"Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня"

18 травня 2016 року на базі нашого закладу відбулося святкування Міжнародного дня музеїв.

1

Міжнародний день музеїв — щорічне свято музейництва, яке відзначається 18 травня. В цей день більшість музеїв працюють безкоштовно і радо показують свої виставкові зали.

Вперше Міжнародний день музеїв відсвяткували в усьому світі 1977 року, коли 11 генеральна конференціяМіжнародної ради музеїв (ICOM) відбулась у Москві та Ленінграді. Тоді ж запропонували й девіз свята:

Музеї — важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами.

Музей «Дивосвіт»  запропонував відвідувачам насичену культурно-освітню програму. Були проведені ексурсії по темам: «Історія м.Умань», «Рушники Уманщини», «Історія нашого закладу».

2

Музей  до професійного свята перетвориться на «креативний майданчик для відвідувачів, щоб разом з глядачами відшукати нові формати взаємодії в музеї». Про це розповіла директор музею І.В.Короташ. За її словами, темою цьогорічного Міжнародного дня музеїв є підтримка сталого суспільства, сприяння обізнаності дітей та дорослих про збереження довколишнього середовища заради стабільного розвитку всіх живих систем.

3Музей буде поділений на три зони: зона активного спілкування, зона споглядання, коли глядач може насолоджуватися мистецтвом і релаксувати, і третя – інтерактивна, глядачі зможуть себе співвіднести з музейним простором, відшукати своє місце і навіть позначити його. До святкування приєдналися не тільки вихованці та працівники закладу ,а й студенти УДПУ ім.П.Тичини.4

«Хата без рушників – що родина без дітей…»5

Щоб виховати свідомого громадянина і патріота, треба з малечку прилучати дитину до культурно-історичних цінностей свого народу. Всі ці цінності відображує народне мистецтво, славні традиції якого продовжують талановиті митці сучасності.

І сьогодні, коли відбувається активне повернення до джерел народного буття, до історії народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та етнографічного багатства які сягають у глибину століть, постало питання: з якого віку слід прилучати особистість до спадщини свого народу? Дошкільний вік є найсприятливішим для закладання будь-яких основ виховного процесу. Ось саме тому ми намагаємося вже змалечку сформувати майбутнього громадянина нашої держави, щирого патріота та  гідного спадкоємця культурної спадщини нашого народу.

Напередодні святкування Міжнародного дня музеїв діти старшої групи познайомилися із символами, притаманними вишитим рушникам Уманщини, значенням їх  у побуті українців, різновидами,  почули  чудову легенду «Як мати рушничком стала».

6Колись, мабуть, прийшла нашим предкам щаслива думка дарувати на згадку про себе, про рідну домівку вишитий рушник. Рушниками оздоблювали світлиці у хатах, дівчата подавали рушники на сватанні, а потім ставали на них разом з нареченим під час весілля. Рушник ніби став одвічним символом життя українців, бо супроводжував їх всюди. Тому і не дивно, що коли згадують про рідну Домівку, про матір, обов’язково пригадується він, той звичайний вишитий рушник, наша пам’ять, наша оздоба, наша любов.7

Прочитай сам. Розкажи іншим

8

Легенда «Як мати рушничком стала»

Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли — вишивати, як ‘їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть : «Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи».

Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила : «Долю я вам вигаптую, а пам’ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх». Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила : «Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання свої неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров’я береже».

Померла мати, а її слова і пам’ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов’язаний з цими рушниками.

«Зростай, родинне деревце»

9

Кожна цивілізована держава дбає про своє майбутнє. Фундамент цього майбутнього закладається у вихованні її наймолодших громадян- гнучких пагінців, зростання яких залежить від умов, забезпечених для їхнього життя, виховання та розвитку. Важливим етапом у цьому розвитку є знайомство з історією свого роду. Ось і в нашому закладі у старшій групі нещодавно відбувся конкурс «Родинне дерево». Дуже приємно, що багато батьків відгукнулося на наше прохання прийняти участь у конкурсі. Вихователі Короташ І.В. та Шевчук О.А. висловлюють подяку батькам своїх вихованців за небайдужу активну  позицію.